Умови й особливості розвитку міжнародного бізнесу в Україні.
Вихід на ринок України потужних транснаціональних корпорацій (ТНК), що здійснюється, як правило, у формі прямих іноземних інвестицій. Аналізу прямих іноземних інвестицій в економіку України присвячено багато публікацій в українських виданнях, однак переважна більшість з них зосереджується або на факті гострої потреби національної економіки в іноземних інвестиціях (що загалом не може викликати заперечень), або ж на позитивному впливі іноземних інвесторів (що, як буде показано пізніше, є дещо одностороннім баченням цього явища). У контексті вищесказаного особливої актуальності набуває вивчення негативних аспектів впливу іноземних ТНК на національну економіку. Власне на них і буде зроблено основний акцент у цьому дослідженні.
Експансія іноземних ТНК на український ринок розпочалася одразу ж після проголошення незалежності України у 1991 р. При цьому на основі аналізу компаній, що приходили на український ринок, та застосовуваних ними стратегій можна виділити кілька етапів експансії.
Перший етап експансії (від проголошення незалежності до прийняття у 1993 р. Декрету Кабміну «Про режим іноземного інвестування») характеризується зростанням кількості індивідуальних підприємств, частина з яких утворена із безпосереднім залученням капіталу нерезидентів України. Він є логічним продовженням «буму кооперативів» останніх років радянської перебудови (при цьому навіть законодавче поле залишалося пострадянським). Слід звернути увагу на те, що, по-перше, більшість спільних підприємств у цей період створювалася із залученням капіталу приватних інвесторів на основі особистих чи навіть родинних зв'язків - тобто на цьому етапі мова у більшості випадків ще не йде про експансію власне ТНК, для яких Україна тоді не становила значного інтересу. По-друге, переважна більшість спільних підприємств за участю ТНК створювалася або для імпорту та дистрибуції на території України іноземних товарів (оскільки існування «економіки дефіциту» допускало значне завищення цін), або для експорту продукції українських підприємств, тимчасово конкурентоспроможної на ринках постсоціалістичних країн за рахунок штучної підтримки українським урядом низьких цін. При цьому різке розширення українського експорту протягом аналізованого періоду мало переважно негативний вплив на економіку, оскільки продаж продукції за невиправдано низькими цінами лише сприяв поглибленню економічної кризи.
Другий етап іноземного інвестування в економіку України (1993-1997 pp.) почався з прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабміну «Про режим іноземного інвестування». На цей період припадає пік приходу в Україну іноземних ТНК. Саме тоді було відкрито переважну більшість представництв, філій, спільних підприємств та дочірніх компаній іноземних ТНК, що діяли чи діють в Україні. Найвідоміші з них - Coca-Cola Amatil, Procter&Gamble, Philip Morris, R.J.Reynold's Tobacco, Sony, Philips, Bosch, Daewoo (мова йде про відділення побутової електроніки Daewoo Electronics, а не про Daewoo Motor, який прийшов в Україну пізніше), Samsung та LG.
Ця хвиля експансії іноземних ТНК на український ринок пояснюється, у першу чергу, надзвичайно сприятливим для певних категорій іноземних інвес-торів Законом України «Про режим іноземного інвестування», який, поряд із величезними податковими та іншими пільгами для іноземних інвесторів, надавав їм
