У т.ч. США | 381200 | 509700 | 589500 | 635800 | 639488.96 | 730868.82 | 890608 | 1074777.12

Нідерланди | 214000 | 264100 | 301000 | 361800 | 362237.96 | 370217.64 | 396314.72 | 463890.37

Німеччина | 184700 | 231800 | 287700 | 237900 | 240889.41 | 249505.51 | 317737,86 | 441407.56

Росія | 150400 | 186900 | 243400 | 314300 | 286567.37 | 295133.52 | 323191.41 | 377646.34

Великобританія | 149900 | 209200 | 229500 | 299400 | 312002.48 | 420423,03 | 534041,46 | 686107.76

Корея | - | 186200 | 171200 | 170400 | 170356.14 | 170427.30 | - | -

Кіпр | 125600 | 149600 | 196300 | 372600 | 377713.97 | 478046.00 | 672146.25 | 779218.72

Ліхтенштейн | 123400 | 85400 | - | - | 75321,31 | 75944.06 | - | -

Швейцарія | - | 89800 | 133100 | 169300 | 163263,72 | 193138,85 | - | -

Віргінські острови | - | - | 147200 | 176800 | 192764,40 | 248217.97 | 346143,81 | 381041.85

Загальна частка офшорних інвестицій | 0.17 | 0.16 | 0.17 | 0,22 | 0,21 | 0,23 | 18,6* (неповна!) | 17.4* (неповна!)

Водночас інвестиції з Кіпру (визнаного лідера з відмивання коштів з

НД) у 2000 р. за своїми обсягами (372,6 млн. дол. США) перевищили інвестиції

Україну британських, німецьких та голландських компаній (299,4; 237,9 та

61,8 млн. дол. США відповідно), поступаючись лише американським компаніям

535,8 млн. дол. США). При цьому інвестиції з Кіпру за своїм обсягом становили

лише половини (58,6%) американських інвестицій. Ця тенденція ще більш

посилилась, зокрема, у 2004 p., коли Кіпр майже вдвічі випередив Німеччину та

Нідерланди (779,2 до 441,4 та 463,9 млн. дол. США відповідно), а його інвестиції

сягнули 72% від американських (рекордним щодо цього став 2003 р. - 75,47%).

Загалом же інвестиції лише з чотирьох найпотужніших офшорних зон протягом аналізованого періоду становили від 16 до 23% усіх прямих іноземних інвестицій в українську економіку, тобто частка всіх офшорних зон в обсягу ПП ще більшою. Візуальне падіння частки офшорних інвестицій у 2002-2003 pp. пояснюється винятково неповнотою статистичних даних, оскільки «відставання» частки попередніх років на 2-4% легко нівелюється поправкою на не включені ці роки до переліку Ліхтенштейну та Швейцарії (частки у попередньому періоді 7 та 4,4% відповідно)

Водночас варто звернути увагу і на те, що ряд країн, які традиційно (актуються як «не офшорні» (зокрема, Нідерланди та Великобританія), передбачають суттєві пільги для зареєстрованих у них іноземних компаній, а отже, їм також притаманні певні елементи «офшорності». Тому на підставі проведеного аналізу (водиться констатувати орієнтацію значної частини іноземних інвесторів в Україні і відмивання коштів та певні фінансові зловживання.

Тож хибне уявлення про те, що саме іноземний інвестор принесе із собою цивілізовані правила» бізнесу, що у кінцевому підсумку призведе до оздоровлення економіки, є одним із найшкідливіших стереотипів української (і взагалі будь-якої пострадянської) економіки. У 1996 р. одне з європейських інформаційних агентств провело дослідження надійності іноземних компаній, які пропонують співпрацю в країнах СНД, і виявило, що лише 15% з них мають стійкі фінансові показники у себе на батьківщині, становище 44% нестійке, а 22% - переслідуються кредиторами.

Цей феномен пояснюється тим, що серйозний «цивілізований» інвестор при денні бізнесу надає перевагу «цивілізованому» середовищу, тому його прихід в економіку може бути швидше наслідком, аніж причиною оздоровлення економіки, гой час як невизначеність в економіці та недосвідченість вітчизняних підприємців неминуче приваблюють в Україну схильних до зловживань інвесторів.

Водночас не можна заперечувати той факт, що у багатьох випадках директори великих українських підприємств проявляють абсолютну безвідповідальність у виборі партнерів та інвесторів. Показовим є приклад українського металургійного комбінату (потенційної ТНК), який відвантажив для іноземної фірми, реквізити якої виявилися вигаданими, ціле судно труб на умовах післяплати. В іншому випадку українське підприємство протягом року м разів відвантажувало продукцію іншій фірмі без жодної оплати.

Останній приклад ілюструє, що збитки українських підприємств далеко не завжди є причиною чийогось шахрайства. Однак, звичайно ж, не можна не брати і до уваги зловживання іноземних партнерів чи інвесторів. Так. у 1999 при спробі експансії української компанії на німецький ринок із застосуванням стратегії пасивного експорту вона отримала від німецької фірми Indiana Import&Export GmbH пропозицію щодо закупівлі великої партії продукції з післяплатою. Залучені фірмою експерти виявили, що компанія-імпортер ще у 1995 р. була виключена з німецького Торговельного Регістру через неплатоспроможність (тобто - збанкрутувала); лише вчасно наведені довідки врятували українську компанію від втрати товару.

Ще більшою є імовірність ускладнень при співпраці українських підприємств з представництвами іноземних компаній. Визначальною особливістю представництва є відсутність у нього державної реєстрації на території країни функціонування. У зв'язку з цим виникає кілька можливостей для зловживань. По-перше, для створення представництва немає потреби у його державній реєстрації (а отже, - і у перевірці документів), отож ніщо не заважає створювати в Україні представництва неіснуючих корпорацій поряд з реальними ТНК. Цим шляхом пішли, наприклад, розповсюджувачі різноманітних харчових добавок та косметичних засобів. Па жаль, зловживання у цій сфері не обмежуються рівнем дрібних комівояжерів (кожен з яких представляє неіснуючу американську, канадську чи будь-яку іншу корпорацію). Показовим є приклад придбання українською нафтотрейдовою компанією восени 1997 р. у російському представництві американської ТНК Chemay Resources