У загальному вигляді вступ у СОТ можна розділити на чотири етапи:

1. Уряд країни - кандидата на вступ до СОТ повинен охарактеризувати ті аспекти торгівлі та економічної політики своєї країни, які мають відношення до угод СОТ. Така характеристика подається у вигляді Меморандуму, який вивчається Робочою групою, що розглядає заявку на вступ цієї країни до СОТ. До складу окремої Робочої групи входять представники урядів країн-членів СОТ, зацікавлених у проведенні переговорів з претендентом про умови його членства в СОТ. Такі спеціальні Робочі групи відкриваються для всіх членів СОТ.

2. Після вивчення Меморандуму Робочою групою починаються паралельні двосторонні переговори між країною-претендентом та іншими країнами. Ці переговори мають двосторонній характер, оскільки різні країни мають особливі торговельні інтереси. Двосторонні переговори визначають переваги (експортні гарантії та можливості), на які інші члени СОТ можуть розраховувати при вступі до організації країни-кандидата. Переговори проходять за такими напрямами: доступ до ринку товарів; доступ до ринку сільськогосподарської продукції; доступ до ринку послуг; системні питання.

3. Після того, як Робоча група завершила вивчення торгового режиму країни-кандидата та паралельні двосторонні переговори про доступ до ринків були завершені, Робоча група формує пакет документів про приєднання та визначає терміни вступу до організації. Пакет документів про приєднання складається з Протоколу про приєднання та додатків до нього (Доповідь Робочої групи, зобов’язання стосовно доступу на ринок товарів та послуг, зобов’язання у галузі сільського господарства).

4. Пакет документів про приєднання подається на розгляд Генеральної ради або Конференції міністрів. Якщо дві третини членів СОТ проголосують “за”, то країна-кандидат може підписати протокол та вступити до СОТ.

На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торгово-політичного режиму країни, що приєднується, на предмет її відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-претендента в даній організації. Ці консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні зі всіма зацікавленими країнами-членами Робочих груп. Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їх національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність з положеннями пакету угод Уругвайського раунду.

На завершальному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-претендента всього пакету документів, узгодженого в рамках Робочої групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього вказані зобов’язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат одержує статус члена СОТ.

Тривалість кожного з цих етапів може істотно відрізнятися у різних країн. Це в першу чергу залежить від того, який пріоритет має окрема країна-кандидат на вступ: швидке набуття членства у СОТ або отримання якомога вигідніших умов членства.

У свою чергу країна, яка приєднується, як правило, дістає права, якими володіють і всі інші члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. (Хоча, наприклад, Китай не зміг домогтися одержання всіх цих прав у повному обсязі). У випадку протиправних дій з боку будь-якого члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним учасником СОТ.

Відповідно до встановленої процедури результати всіх проведених переговорів щодо лібералізації доступу до ринків і умови приєднання оформляються наступними офіційними документами:

Доповіддю Робочої групи, у якій викладено повний пакет прав і зобов'язань, що країна-здобувач прийме на себе за підсумками переговорів;

Списком зобов'язань по тарифних знижках в області товарів і за рівнем підтримки сільського господарства;

Переліком специфічних зобов'язань по послугах і Списком вилучень із РНС;

Протоколом про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості на дву- і багатосторонньому рівнях.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положеннями пакета угод Уругвайського раунду.

Швидкість приєднання країни до ГАТТ (до системи ГАТТ-СОТ) залежить від рівня відповідності національного законодав-ства стандартам ГАТТ-СОТ і складається з таких етапів: подання прохання щодо приєднання, розгляд прохання, проведення консультацій з країнами — членами ГАТТ, проведення серії засідань Робочої комісії ГАТТ, подання Меморандуму про зовнішньоторговельний режим країни, проведення багатосторонніх переговорів, розробка Протоколу про приєднання, прийняття країни ГАТТ (ГАТТ-СОТ).

Сфера діяльності СОТ. Угоди СОТ, охоплюючи широке коло різноманітних видів діяльності, становлять юридичне підґрунтя для міжнародних торговельних операцій. Це — своєрідні контракти, згідно з якими уряди різних країн зобов'язуються проводити свою торговельну політику на взаємоузгодженій основі. Хоча ці документи обгово-рюються й підписуються на урядовому рівні, проте головна їх мета полягає в наданні допомоги постачальникам товарів і послуг, експортерам та імпортерам у здійсненні цивілізованої торгівлі. Вони поширюються на аграрну продукцію, текстиль і готовий одяг, банківську справу, телекомунікації, державні закупівлі, промислові стандарти, санітарні норми на харчові продукти, інтелектуальну власність і багато чого іншого. В основі цих документів лежать кілька базових засад, відповідно до яких торгове-льна система має бути:

* позбавленою будь-якої дискримінації — країна не повинна упереджено ставитися до тих чи інших торгових партнерів (їм усім однаково надається статус найбільшого сприяння); так само не повинна проводитися політика дискримінації між національ-ними та іноземними товарами і послугами, яким надається націо-нальний режим;

* передбачуваною — іноземні компанії, інвестори та уряди по-винні