* відкритою для чесної конкуренції — шляхом знеохочення таких «нечесних» прийомів, як, скажімо, експортні субсидії та про-даж товарів за демпінговими цінами з метою завоювання ринків збуту;

* сприятливою для слаборозвинутих країн — надаючи їм більше часу на пристосування до нових умов, можливості для перетворень і спеціальні пільги.

На відміну від більшості міжнародних організацій, до системи ГАТТ-СОТ приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна бере на себе обов'язки виконувати угоди, а організація, зі свого боку, перевіряє здатність такого виконання.

Найважливішими функціями СОТ є:

* контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

* проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

* врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

* технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

* співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Сьогодні стає все більш зрозуміло, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому чле-ном СОТ. Як зазначається в передмові до українського видання «Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговель-них переговорів», членство в СОТ відкриває широкі можливості щодо:

* зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українсь-ких товарів практично на всіх світових ринках;

* не лише кількісного збільшення обсягів експорту, а й зміни його структури. Україна, як відомо, високотехнологічна країна, багато підприємств якої виробляють наукомістку продукцію, але ця продукція через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ-СОТ та низку інших причин не знаходить ринків збуту. Різні політико-правові, тарифні й нетарифні обмеження не випус-кають її за кордон України;

* кількісного та якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно стосовно 134 країн-членів СОТ, на частку яких припадає понад 90 % світової торгівлі;

* забезпечення справедливого вирішення торговельних супе-речок. Навіть невелика країна з незначним потенціалом у міжна-родній торгівлі може розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з великими торговельними парт-нерами;

* застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту та як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;

* введення тимчасових обмежень імпорту у разі появи проблем з платіжним балансом;

* підвищення імпортного мита та застосування кількісних об-межень з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним вироб-никам, яка може бути спричинена надмірним імпортом;

* системної трансформації українського економічного законо-давства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/ СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;

* забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-еконо-мічних відносин з основними торговельно-економічними партнерами.

Угода СОТ не входить до початкової структури ГАТТ (1947р.), тому країни можуть стати (або залишитися) контракту-ючими сторонами ГАТТ, не приєднуючись до СОТ. З іншого бо-ку, країни не можуть стати членами СОТ, доки вони не досягнуть успішних домовленостей щодо приєднання до ГАТТ. Перед при-єднанням до СОТ учасники, які не мають статусу контрактуючої сторони ГАТТ, повинні насамперед досягнути домовленостей Щодо приєднання до Угоди. Країни можуть також запросити під-готовчий комітет СОТ поєднати процес їх приєднання до ГАТТ з процесом приєднання до СОТ.

Політика СОТ, спрямована на усунення торговельних бар'єрів, призвела до утворення потужних транснаціональних корпорацій, здатних узгоджувати конкурентну поведінку та розподіляти ринки у світовому масштабі.

Сьогодні під егідою міжнародних економічних організацій іде активний пошук нових шляхів щодо вироблення міжнародних правил конкурентної поведінки. Зокрема, увага зосереджується на визначені:

· шляхів добровільного співробітництва членів СОТ у сфері конкурентної політики;

· напрямів підтримки та поступового зміцнення конкуренції в країнах, що розвиваються.

Участь у процесі вступу України до СОТ вимагає забезпечення чіткого застосування принципів політики конкуренції на різних рівнях. Як відомо, першочергово у відповідність до норм СОТ має бути приведене законодавство. Щодо вітчизняного законодавства у сфері захисту економічної конкуренції, то воно не суперечить вимогам СОТ, але проблемним залишається питання впорядкування надання державної допомоги. З одного боку, державна допомога – один із важливих факторів конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Разом з тим, за необдуманого підходу вона може істотно спотворити конкуренцію.

При всіх існуючих проблемах зроблене в Україні для розвитку й захисту добросовісної конкуренції дозволяє нашій країні гідно брати участь у світовому економічному рухові.  

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 17 грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заяву Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ Наступним кроком відповідно до процедури приєднання стало подання 28 червня 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторгове-льний режим України на розгляд Робочої комісії з питань розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Відтоді відбулося вже кілька засідань Робочої комісії. У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами СОТ.

З першого серпня 2003 року розпочалася реалізація проекту технічної допомоги Європейської комісії Антимонопольному комітету України “Законодавчі та інституційні засади захисту конкуренції”, основне завдання якого - посилення здатності українського уряду у питаннях впровадження ефективної конкурентної політики, виконання та дотримання конкурентного законодавства. У рамках Проекту передбачалося, зокрема, надання експертами ЄС правових консультацій та коментарів до проекту Закону України “Про державну допомогу” з таких аспектів:

· відповідність загальної правової концепції обраної АМКУ для законопроекту до європейської законодавчої традиції;

· існування інших підходів до питання надання та використання державної допомоги у країнах-членах ЄС;

· відповідність та достатність запропонованого АМКУ у проекті закону розподілу повноважень між державними органами (Міністерство фінансів, Міністерство економіки та з питань