Актуальною, як і багато десятиріч тому, залишається проблема низького рівня комерціалізації наукових досліджень і доведення їх результатів до виробництва. Щороку в Україні виконується понад 60 тис. науково-технічних розробок, однак тільки близько 16% завершених науково-технічних розробок втілюється на практиці16. Такі процеси, з одного боку, відображають відірваність тематики наукових досліджень від практичних проблем, а з іншого - свідчать про низький попит суб'єктів господарюван-ня на результати науково-технічної діяльності.

Нагромадженню кризових явищ у високотехнологічних галузях і наукомістких виробництвах істотно сприяють деформації фінансово-кредитної системи України, однією з яких є недієздатність системи "довгих грошей". Приватні підприємці праг-нуть одержання максимальних прибутків у найкоротші строки, а тому не виявляють заінтересованості в інвестуванні високотехнологічних виробництв, які характеризу-ються тривалими строками окупності коштів, потребують значних вкладень і пород-жують високі ризики. Нинішній обсяг інвестицій у технологічні інновації не здатний забезпечити широкомасштабний інноваційний прорив в економіці і не сумісний з ре-альними потребами в технологічному оновленні виробництва та розширенні номен-клатури принципово нової продукції.

Певну роль у нагромадженні кризових явищ у сфері інноваційної діяльності в Україні відіграла і політика штучного заниження вартості національної грошової оди-ниці. Відомо, що в ринковій економіці стимулами до інновацій виступають зменшення виробничих витрат і здобуття конкурентних переваг на ринку в умовах зниження при-бутковості традиційних виробництв. Проте в умовах України саме ці виробництва, у зв'язку з наявністю зовнішнього попиту і заниженістю обмінного курсу, дають найбільший прибуток, оскільки вартість вхідних матеріалів і робочої сили для підприємств-експортерів штучно занижується. Таким чином, ринкові сигнали направляють вільний капітал в експортоорієнтовані, а не у високотехнологічні галузі економіки. На відміну від України, в розвинутих країнах обмінні курси перебувають на рівні, наближеному до ПКС, внаслідок чого експортери цих країн позбавлені штучних цінових переваг. Для зниження власних витрат і підтримання своєї конкурентоспроможності виробни-ки змушені постійно вдосконалювати виробничий процес, впроваджувати нові техно-логії, підвищувати якість продукції. Такий механізм сприяє повсюдному поширенню інновацій і утримує розвинуті країни на передньому краї НТП.

Особливої актуальності набувають завдання розвитку провідних галузей нового технологічного укладу - мікроелектроніки та інформаційних техно-логій. У сучасному світі виробництво мікроелектронних пристроїв і розробка інфор-маційних систем виконують роль базису для налагодження виробництв нового устат-кування і впровадження новітніх технологій в усіх галузях економіки. Частка витрат на мікроелектронні пристрої у вартості нового устаткування коливається від 20 до 85%, а купівлі електронних виробів на внутрішньому ринку США за вартістю удвічі перевищують купівлі автомобілів і в 1,5 раза - нафти.

Останнім часом сектор інформаційних технологій в Україні демонструє ознаки пожвавлення, однак її мікроелектронна промисловість за роки трансформації оста-точно деградувала. Тим часом відсутність у нас власного виробництва мікроелект-ронних пристроїв у поєднанні з низькою інноваційною культурою вітчизняних під-приємців зумовлює збереження напівсировинної спеціалізації національної економі-ки. Крім того, внаслідок низького рівня впровадження мікроелектронних компонентів, українська промисловість має низькі показники ефективності, характеризується над-звичайно високим споживанням матеріальних і енергетичних ресурсів. На виробни-чих потужностях переважної більшості вітчизняних підприємств виробництво високо-якісної сучасної продукції є просто неможливим.

Потреби економіки України у мікроелектронних компонентах та електронних ви-робах майже повністю задовольняються за рахунок імпорту (див. табл. 4). У 2002 р. сумарний експорт комп'ютерів, офісного обладнання, їх комплектуючих, телевізорів, радіоприймачів, звукових і фотоапаратів становив лише 8,5 млн. дол. У 2004 р. вітчиз-няними промисловими підприємствами на продуктові та процесові інновації у галузях виробництва електронного та електричного обладнання було витрачено 229,1 млн. грн. (або 5% загального обсягу інноваційних витрат підприємств).

Створення технічної бази для формування високих технологій в усіх галузях національної економіки вимагає вжиття дійових заходів структурної та науково-тех-нічної політики держави, результатом яких має стати налагодження вітчизняного ви-робництва мікроелектронних компонентів і електронних виробів (комп'ютерів, прин-терів, серверів, стільникових телефонів, копіювальних машин, телевізорів, аудіо- і відеотехніки, мікропроцесорів і цифрових мікросхем для промислового обладнання).

Висновки

Отже, як засвідчив проведений аналіз, на сьогодні Україна займає переважно маловигідні та неперспективні ніші світового ринку. Домінування у структурі вітчизня-ного експорту товарів, які характеризуються слабким динамізмом попиту і надлишко-вою пропозицією на світовому ринку, погіршує перспективи зростання національної економіки, веде до погіршення умов торгівлі та виснаження національних фінансових ресурсів.

Вирішення завдань ефективної участі нашої держави у системі світогосподарських зв'язків вимагає максимально повного використання нею сприятливих цінових ніш світового ринку і диверсифікації структури її експорту на користь динамічних про-дуктів. Підвищенню доходності зовнішньоекономічних операцій та зростанню еконо-міки України на якісно новій основі сприятимуть як переорієнтація її експортної діяль-ності на так звані "динамічні продукти" у традиційних галузях, так і освоєння принци-пово нових видів продукції у галузях, які формують прогресивні технологічні уклади.

Як бачимо, ситуація у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні вимагає докорінних змін. Виробництво вітчизняної продукції, конкурентоспроможної на світо-вому ринку за якісними параметрами, зумовлює необхідність впровадження прогре-сивних технологій і постійного оновлення виробничого асортименту. Крім того, для включення України до процесів міжнародного поділу праці на рівноправних засадах доцільно розвивати виробничо-технічні системи, сумісні з тими, що лежать в основі траєкторії техніко-економічного розвитку країн-лідерів. Важко не погодитися з С. Ю. Глазьєвим, який стверджував, що недорозвинутість базових виробництв V техно-логічного укладу веде до вилучення частини національного багатства країни внаслі-док нееквівалентного обміну з технічно розвинутими країнами.

ІІ. Експортний потенціал України: моделювання та довгостроковий прогноз

1. Моделювання експортного потенціалу України

Моделювання