контексті ГАТТ) винятків із режиму вільної торгівлі, які зумовлені міркуваннями захисту суспільної моралі, безпеки, збереження природних ресурсів, захисту національних скарбів тощо. Положення Угоди не поширюються на товари, які належать до розділів 50-63 Комбінованої товарної номенклатури (текстильні товари, одяг).
У межах положень, які регулюють співробітництво сторін у галузі взаємного створення умов для виробничо-комерційної діяльності та інвестицій для підприємців України і ЄС, Україна взяла на себе такі зобов'язання:
а) щодо умов створення компаній ЄС на території України – надавати національний режим або найсприятливіший режим серед тих, які надаються компаніям інших країн, причому надання такого режиму має передбачатися національним законодавством та іншими нормативними актами, які регулюють діяльність компаній;
б) щодо умов виробничо-комерційної діяльності філій та відділень компаній країн-членів ЄС – надавати національний режим (або найсприятливіший серед чинних в-У країні) філіям та відділенням, створеним починаючи з 1 березня 1998 р. [17, 233]
Ці зобов'язання не поширюються або поширюються частково на створення (але не функціонування) компаній, які надають фінансові та телекомунікаційні послуги, послуги у сфері операцій з нерухомим майном і природними ресурсами (включаючи земельні ресурси та сільське господарство, рибальство) та певні професійні послуги. Зобов'язання України не стосуються послуг повітряного та морського транспорту, внутрішнього водного транспорту (за певними винятками).
Угода зобов'язала Україну забезпечити можливість здійснення між резидентами України та ЄС будь-яких платежів у вільно конвертованій валюті, які пов'язані з передбаченим Угодою пересуванням товарів, осіб та наданням послуг. Україна також має забезпечити свободу руху капіталу, коли йдеться про прямі інвестиції в компанії, створені згідно з законами країни місцеперебування, та інвестиції, що здійснюються відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво [17, 234].
Сторони домовилися усувати умови, які обмежують конкуренцію. Угода передбачила зобов'язання України вдосконалити законодавство про захист інтелектуальної, промислової та комерційної власності. Україна зобов'язалася надати ЄС у галузі прав інтелектуальної власності режим, не гірший порівняно з тим, який надається будь-якій іншій країні на основі двосторонніх угод. Водночас дане положення не поширюється на привілеї, які надає Україна третім країнам на взаємній основі, або преференції, що їх отримали колишні радянські республіки.
Угода про партнерство та співробітництво доповнюється іншими угодами. Ці угоди окремо регулюють торгівлю текстилем та сталлю і фактично зводилися до добровільного обмеження експорту України до ЄС шляхом установлення квот. Парафовані дві угоди про співробітництво в ядерній сфері. Розробляється угода про науково-технічне співробітництво. Планується почати консультації щодо угоди про торгівлю ядерними матеріалами. У грудні 2000 p. Україна і Європейський Союз підписали Угоду про торгівлю текстильною продукцією (2000-2002 pp.), яка скасовує кількісні обмеження.
Пріоритети, принципи та основи економічного співробітництва України з ЄС сформульовані у відповідних актах Президента, уряду та Верховної Ради України. Так, у 1993 p. Верховна Рада України ухвалила постанову «Про основні напрями зовнішньої політики України», де вказано, що «перспективною метою зовнішньої політики є членство України у Європейських співтовариствах... З метою підтримки стабільних відносин з Європейськими співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство та співробітництво, здійснення якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом – до повного її членства у цій організації». В Указі Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» (1998 p.) формулювалися основні напрями співпраці України з ЄС. Курс на розвиток інтеграції з ЄС було визначено як пріоритетний для України і в посланні Президента України до Верховної Ради «Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 pp.». Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Реформи заради добробуту», запропонованих у 2000 р. [17, 234]
Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році» містить спеціальний розділ «Україна і Європейський Союз», де наголос зроблено на інтенсифікації практичної реалізації домовленостей між Україною і Європейським Союзом, розробці разом з Євросоюзом заходів, які має здійснити Україна для формування умов створення зони вільної торгівлі з ЄС [17, 235].
В офіційних документах ЄС, принаймні до 2000 p., не висловлювалася точка зору щодо членства України в цій організації. Спільна позиція країн СС відносно України зводилася до підтримки розвитку в ній демократії, економічних реформ, поглиблення економічної взаємодії.
Серед основних рішень та документів ЄС щодо України слід назвати:
надання Україні з 1 січня 1993 p. переваг Генералізованої схеми преференцій;
затвердження Стратегії ЄС щодо України у квітні 1994 p.;
прийняття «Спільної позиції щодо України» 28 листопада 1994 p.;
прийняття «Декларації Європейського Союзу стосовно України» у травні 1996 p.;
заяву ЄС про визнання за Україною статусу країни з перехідною економікою у червні 1996 p.;
прийняття Радою Міністрів ЄС 6 грудня 1996 p. Плану дій щодо України [17, 235].
Прийнята в Гельсінкі 1999 p. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України не містить положень про можливість вступу України до ЄС хоча б на правах асоційованого члена, однак у ній зафіксовано згоду членів ЄС внести відповідні зміни до Стратегії за умови певних позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку України. При цьому Європейський Союз має вивчити умови, за яких можливе створення зони вільної торгівлі ЄС – Україна. У Стратегії є також нове положення про підтримку співпраці сторін у контексті розширення ЄС [17, 235].
Принципове значення для подальшого розвитку економічних взаємин має ухвалена Радою Міністрів ЄС 9 жовтня 2000 p. постанова про вилучення України з переліку країн із неринковою економікою та поширення на імпорт із неї (у рамках антидемпінгових розслідувань ЄС) порядку визначення «нормальної вартості» згідно з