підпорядкувати свою діяльність тим самим правилам, що й компанії ЄС. Україна встановлює дещо інші правила діяльності для компаній ЄС. Коли такі компанії відкривають свій бізнес в Україні, вони можуть на власний розсуд обрати національний статус (керуватися правилами, встановленими для українських компаній) або статус найбільшого сприяння (керуватися правилами, встановленими для іноземних компаній) – залежно від того, які умови є вигіднішими. Але в деяких галузях можливість такого вибору не надається, і режим, що пропонується іншим іноземним компаніям, автоматично встановлюється і для компаній ЄС.
Таблиця 2.
Сукупний обсяг прямих інвестицій в Україну з країн ЄС (мли дол. США)
[17, 238]
Країна | 01.01.1995 | 01.01.1998 | 01.01.2001
Всього по ЄС | 220,4 | 809,1 | 1415,7
Австрія | 8,2 | 44,8 | 126,3
Бельгія | 5,7 | 17,2 | 23,3
Греція | 4,1 | 14,7 | 25,3
Данія | 0,7 | 6,0 | 10,9
Ірландія | 14,2 | 42,5 | 94,0
Іспанія | 12,2 | 16,7 | 29,1
Італія | 14,6 | 51,5 | 72,3 '–
Люксембург | 0,3 | 7,05 | 10,7
Нідерланди | 11,8 | 213,1 | 361,8
Німеччина | 101,3 | 179,2 | 237,9
Португалія | - , | 0,05 | 0,9
Сполучене Королівство | 33,8 | 151,4 | 299,4
Фінляндія | 0,3 | 6,0 | 8,9
Франція | 9,6 | 18,1 | 40,9
Швеція | 3,6 | 40,8 | 74,0
За багатьма відносними та навіть абсолютними показниками іноземних інвестицій Україна посідає одне з останніх місць серед країн Центральної та Східної Європи. Основними причинами невисокої активності іноземного капіталу, у тому числі з країн ЄС, є несприятливий інвестиційний клімат у країні.
Обсяги технічної допомоги ЄС Україні до 1997 p. теж мали тенденцію до зростання (табл. 2.3). У цей період Україна була другим після Росії реципієнтом технічної допомоги ЄС серед колишніх радянських республік. Однак від 1998 р. обсяги допомоги постійно знижуються.
Таблиця 2.
Обсяги міжнародної технічної допомоги, яка надійшла в Україну і країн – членів ЄС (млн. дол. США) [17, 239]
Країна | 1997 | 1998 | 1999 | 2000
Всього по ЄС | 154,6 | 152,5 | 130,1 | 115,6
Нідерланди | 8,6 | 8,6 | 8,5 | 3,9
Німеччина | 17,1 | 17,1 | 10,1 | 3,7
Сполучене Королівство | 33,2 | 30.7 | 15,0 | 7,2
Франція | 2,1 | 1,3——
Швеція | 2,6 | 2,5 | 2,9 | 5,8
Європейська комісія (TACІS) | 91,0 | 92,3 | 93,6 | 95,0
Пріоритетами Програми TACІS є ядерна безпека та захист довкілля (26,4 %), реструктуризація держпідприємств та розвиток приватного сектора (19,1). реформа державного управління, соціальної сфери та освіти (9,6), сільське господарство (10,8), енергетика (11,2). транспорт (8,6), консультації з економічної політики (5,4), телекомунікації (3,6 %) [17, 239].
За Програмою фінансується також ціла низка рамкових програм, серед яких:
Європейська експертна програма – надає консультації українським державним установам:
INTAS – сприяє реалізації спільних із Західною Європою науково-дослідних проектів;
Бангкоцький механізм TACIS/ЄБРР – використовується для фінансування технічного співробітництва, спрямованого на сприяння в підготовці та залученні інвестицій ЄБРР;
Програма сприяння демократії;
LIEN – сприяє розвиткові неурядових організацій у соціальній сфері для підтримки вразливих груп населення;
Поріднені міста – поєднує міста України та Європейського Союзу;
ТЕМПУС – заохочує обмін між вищими навчальними закладами України та ЄС;
BISTRO – надає гранти для швидкого впровадження малих проектів у межах індикативних програм;
Програма підвищення ефективності менеджменту – забезпечує організацію стажування українських менеджерів у ЄС.
У 1999 p. Європейський Союз ухвалив рішення щодо продовження фінансування України за Програмою TACIS і у 2001-2005 pp. [17, 239-240]
2.3. Критерії розширення і поглиблення європейської економічної інтеграції та Україна
У 90-х роках минулого століття перед ЄС уперше реально постала перспектива збільшення кількості держав-членів за рахунок країн Центральної та Східної Європи. Після розпаду Радянського Союзу в Європі виникли два центри економічного й політичного тяжіння: Європейський Союз та Росія. При цьому переважна частина центрально- та східноєвропейських країн поставила собі за мету приєднатися до ЄС.
Умови прийняття країн Центральної та Східної Європи до ЄС були сформульовані Європейським Союзом у Копенгагені у червні 1993 p. і дістали назву «копенгагенські критерії». Політичні критерії передбачають стабільність інституцій, які забезпечують демократію, верховенство закону, права людини та захист інтересів національних меншин. Юридичні критерії враховують спроможність взяти на себе в повному обсязі зобов'язання, пов'язані з членством у ЄС, включаючи відданість цілям політичного, економічного та монетарного союзу.
Економічні критерії вступу країн субрегіону до Європейського Союзу передбачають наявність таких умов:
встановлення рівноваги між попитом і пропозицією внаслідок взаємодії ринкових сил;
лібералізація цін та торгівлі;
відсутність суттєвих бар'єрів, які обмежують вступ у ринок (створення нових фірм) та вихід із нього (банкрутство);
національна юридична система, що регулює права власності; реалізація законів та контрактних зобов'язань може бути забезпечена в примусовому порядку;
макроекономічна стабільність, складником якої є стабільність цін, державних фінансів та балансу зовнішніх розрахунків;
наявність широкого консенсусу щодо ключових складників та цілей економічної політики;
достатній рівень розвитку фінансового сектора, здатного перетворю-"-вати заощадження на інвестиції у виробництво;
спроможність конкурувати та витримати тиск ринкових сил на внутрішньому ринку Європейського Союзу;
наявність функціонуючої ринкової економіки, рівень стабільності якої достатній для того, щоб економічні агенти ухвалювали рішення в передбачуваному середовищі;
достатня кількість за прийнятними цінами фізичного та людського капіталу, включаючи інфраструктуру (постачання енергії, телекомунікації, транспорт тощо), досить високий потенціал освіти, науки;
вплив держави та чинного законодавства на конкурентоспроможність засобами торговельної політики, шляхом проведення відповідної політики в галузі конкуренції та надання державної допомоги середнім та малим підприємствам тощо;
достатні рівень та динаміка торговельної інтеграції