Національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС – вступу до ЄС Польщі та Угорщини – Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. У зв'язку з цим є необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного та правового простору [15].

3.1. Перспективи геоекономічної конфігурації та інтеграційна стратегія України

Визначений для України головний пріоритет – інтеграція в структури Європейського Союзу – не знімає необхідності дотримання стратегічного балансу між європейським вектором та іншими важливими векторами зовнішньоекономічного розвитку, і передусім знаходження правильного балансу стосовно геостратегічного трикутника «США – Європейський Союз – Росія». Необхідно враховувати також геоекономічну роль Японії як одного з трьох найпотужніших центрів економічної сили, а також Китаю.

Вибудовуючи стратегію інтеграції в ЄС, ми маємо уникнути помилки при оцінці відносного геоекономічного становища основних глобальних конкурентів у перспективі. Зокрема, важливим є питання, чи спроможеться ЄС, перевантажений структурними й фінансовими проблемами, що випливають з його потреби у внутрішній інституційній реструктуризації й одночасно у зовнішньому розширенні на Схід, здобути першість у глобальному суперництві, з одного боку, зі США, а з іншого – з величезним Азійсько-тихоокеанським регіоном. При цьому слід взяти до уваги відсутність світового лідерства у ЄС за окремими важливими показниками в галузі формування найновітніших секторів економіки (табл. 3.1).

За таких умов відсутність на сьогодні офіційних гарантій з боку Європейського Союзу щодо перспектив повноправного членства України в ЄС виглядає не так уже й прикро. Принаймні наявний ступінь інтегрованості в європейські структури, ядром яких, безумовно, є нині Європейський Союз, дає Україні змогу використовувати більш гнучкий алгоритм розвитку відносин на цьому напрямі. Не виключено, що в разі значного економічного успіху Китаю і в цілому регіону Східної Азії та уповільнення темпів розвитку регіону СС в України буде більше можливостей ефективно розвивати свій східний вектор світогосподарських зв'язків саме в статусі асоційованого, а не повноправного члена ЄС.

Таблиця 3.

Деякі показники високотехнологічного розвитку світових економічних центрів [17, 77]

Країна (група країн) | Виграти на науку та дослідження у ВНП, % (1997 або остання доступна дата) | Обсяг високотехнологічного експорту на душу населення, дол. США (1998) | Частка високо-техно-логіч-ного експорту в експорті готових виробів, % (1998) | Обсяги роялті та ліцензійних платежів на душу населення, дол. США (1998) | Розповсюдження інформаційних технологій

надходження | платежі | кількість ПК на 1 тис. населен-ня (1998) | хост-вузли Інтер-нет на 10 тис. населення (на липень 1999)

Європейський Союз | 2,16 | 827 | 18 | 61,7 | 78,9 | 234,6 | 188,09

США | 2,63 | 632 | 33 | 136,3 | 41,8 | 458,6 | 1508,77

Японія | 2,80 | 752 | 26 | 58,6 | 71,0 | 237,2 | 163,75

Для порівняння

Україна | 1,13 | 12 | 6 | 0,06 | 0,14 | 13,8 | 4,56

3.2. Міжнародна інтеграція та економічний потенціал України

Згідно з теорією міжнародної економічної інтеграції, успішна реалізація регіональної інтеграційної стратегії можлива за дотримання двох обов'язкових умов: а) близькості рівнів розвитку та інтернаціоналізації економіки країн-партнерів і б) наявності високорозвинених економічних зв'язків між суб'єктами економічної діяльності країн, що інтегруються, інтенсивність яких усередині регіонального інтеграційного угруповання ще до початку інтеграційного процесу вища за зв'язки з іншими країнами чи групами країн. У цьому аспекті слід зазначити, що в України стосовно її європейського інтеграційного вектора є істотні «проблеми економічної сумісності» [17, 78].

По-перше, за рівнем ВНП на душу населення – найбільш узагальнюючим показником рівня економічного розвитку – Україна значно поступається не тільки «найбіднішим» з нинішніх членів Євросоюзу, але й «найбіднішим» з країн – претендентів «першої хвилі» розширення (табл. 3.2). На сьогодні відставання України від країн – членів ЄС за рівнем економічного розвитку набагато перевищує ті порогові величини, які є допустимими для учасників інтеграційних об'єднань.

Таблиця 3.

Співвідношення рівнів ВНП на душу населення в Україні, країнах – членах ЄС та країнах – претендентах на членство в ЄС [17, 78]

Країна

(група країн) | Рівень ВНП на душу населення, дол. США (1998) | Рівень України відносно ВНП на душу на-се-лення інших країн, % | Рівень ВНП на душу населення за паритетом купівельної спроможності, дол. США (1998) | Рівень України відносно ВНП на душу населений за ПКС інших країн, %

ЄС-15 | 22223 | 4,4 | 20355 | 15,4

ЄС-11 | 22350 | 4,4 | 20440 | 15,3

Португалія (min) | 10670 | 9,2 | 14569 | 21,5

Люксембург (max) | 45 100 | 2,2 | 36 703 | 8,5

Країни – претенденти «першої хвилі» на членство в ЄС:

6 країн-претендентів | 4476 | 21,9 | 9005 | 34,8

Естонія (min) | 3360 | 29,2

Польща (min) | 7543 | 41,5

Кіпр (max) | 11 920 | 8,2 | 17599 | 17,8

Україна | 980— | 3130—

По-друге, для успішного розвитку міжнародного інтеграційного процесу необхідно, щоб