багатьох випадках міграція робочої сили сприяє розв’язанню проблеми зайнятості, коли безробітні люди з однієї країни переїздять до іншої, де вони можуть знайти роботу. Але зазначену тенденцію не слід сплутувати з практичною уніфікацією, на заваді якій стоять глобальна конкуренція, інші тенденції розміщення продуктивних сил, зокрема концентрація, з одного боку, високотехнологічного, науковомісткого виробництва в країних Заходу, ОЕСР, а з іншого – брудного, такого, що не потребує високої кваліфікації, - у країнах, що розвиваються.
Аналогічним чином можна стверджувати про певний тиск, який здійснює міграція робочої сили в напрямку вирювнювання цін на цей фактор виробництва. Цю тенденцію до вирівнювання можна розглядати в контексті теорії Хекшера-Оліна, теореми Самуельсона, і, як уже зазначалося, її не варто абсолютизувати, адже інші тенденції можуть її „перекрити” та зумовити зовсім інший кінцевий результат.
Інші міграції мають більш національне „звучання”. Інакше кажучи, вони залежать від того, чи є розглядувана країна країною в’їзду, чи країною виїзду.
Міграція впливає на обсяг ВВП. Для країни в’їзду вона, як правило, означає можливість збільшення сукупного продукту. Навіть у найгіршому випадку, якщо іммігранти стають безробітними, воно відіграють певну роль відносно загальної зайнятості, здійснюючи поножувальний тиск на зарплату. Іммігранти виконують суспільно корисну роботу, сплачують податки до державного бюджету країни перебування.
У сучасному світі міграційні процеси дедалі активніше виявляють себе у сфері наукомісткого виробництва, впливаючи на неї. У даному разі виграші та програші для країн є більш очевидними, оскільки йдеться про виїзд та в’їзд людей, праця яких є, як правило, високо затребуваною та використовується на важливих, інколи стратегічних ділянках економіки. Від такої еміграції сильно потерпає Україна, інші пострадянські країни, ряд держав, що розваються.
Тимчасові (сезонні) роботи за кордоном також є статтею міжнародної міграції. Для України актуальні приклади цьому – робота водіїв у московських автопарках, виїзди шахтарів на заробітки до російських шахт. Італійські, мексиканські, турецькі будівельники традиційно виїздять на заробітки у найбільш багаті європейські країни.
Хто виграє?
Самі мігранти. Очевидно, вони, як правило, у виграші, адже саме заради такого виграшу вони і хдійснюють переїзд з країни до країни. Їх виграш – це передусім збільшення заробітної плати, можливість отримати роботу.
Роботодавці. Вони теж виграють, що можна констатувати „за фактом”: інакше, якби вони не мали зиску, то не наймали б працівників-іммігрантів. Взагалі іммігранти кількісно збільшують „сторону пропозиції” робочої сили, і вже це зумовлює зниження вимог щодо ставок зарплати.
Робітники, які залишаються в країні імміграції. Вони теж, як правило, виграють, оскільки позбавляються конкурентів на ринку праці.
Хто програє?
Це, передусім, конкурентні працівники та потенційні працівники у країні в’їзді, які потерпають від нестачі робочих місць та погіршення умов зарплати.
Інша категорія тих, хто програє, це – наймачів країні виїзду, яку позбавляються як самих працівників, так і можливостей користуватися конкуренцією на ринку праці з метою зниження зарплати.
Список використаної літератури
1. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник/ Под ред. Л.Е. Стровского. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 823 с.
2. Зовнішньоекономічна діяльність. – Донецьк: КП „Регіон”, 1998. – 292 с.
3. Международные еконмические отношения: Учеб. пособие/Под ред. С.Ф. Сутырина, В.Н. Харламовой. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. Ун-та, 1996. – 248 с.
4. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
