Реферат

На тему:

Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

ПЛАН

1. Правовий режим валютних операцій в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Валютні операції - це операції з валютними цінностями, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності та/або переміщенням валютних цінностей через кордон України.

Валютними цінностями є:

а) валюта України - як власне валюта України (грошові знаки), так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;

б) іноземна валюта - як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Постановою Правління НБУ від 4 травня 1998 р. № 34 (в редакції постанови від 2 жовтня 2002 р. № 378) затверджений Класифікатор іноземних валют та банківських металів, який поділяє існуючі у світі валюти на три групи:—

вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та вільно конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за шжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (2 група);—

неконвертовані валюти (3 група).

Віднесення іноземної валюти до тієї чи іншої групи обумовлене тим, що Міжнародний валютний фонд до вільно конвертованих валют відносить валюти тих країн, парламенти (уряди) яких ратифікували статтю VIII Угоди МВФ. Перелік держав, які прийняли зобов'язання статті VIII Угоди МВФ, наведений у додатку до Класифікатора.

Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає здійснення трьох видів валютних операцій:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України (типовим прикладом є купівля-продаж іноземної валюти);

(операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту (тобто у сфері господарювання) використовується як засіб платежу іноземна валюта. Здійснення таких розрахунків у валюті України допускається лише за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 7 Декрету). Тобто зовні-шньоекономічні операції повинні забезпечувати надходження в Україну передусім іноземної валюти;

3) операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Суб'єктами валютних операцій є:

а) особи, що відчужують валютні цінності, у тому числі платники (у разі операцій з грошовими коштами);

б) отримувачі (набувачі) валютних цінностей; в) особи, які здійснюють переміщення валютних цінностей через кордон без їх відчуження.

З точки зору державної належності валютне законодавство поділяє суб'єктів валютних операцій на резидентів та нерезидентів.

2. Валютні операції є об'єктом валютного регулювання та валютного контролю.

Валютне регулювання - це визначення правового режиму валютних цінностей, правші проведення валютних операцій, правового становища їх суб'єктів, порядку здійснення валютного контролю та відповідальності за порушення валютного законодавства.

Валютне регулювання носить публічно-правовий характер, тобто:

а) воно спрямоване на забезпечення публічних інтересів щодо стабільності національної грошової одиниці, утримання платіжного балансу, зміцнення валютно-фінансової системи держави в цілому;

б) здійснюється виключно за допомогою імперативних методів регулювання.

Валютний контроль - це діяльність уповноважених органів державної влади та банків, спрямована на перевірку дотримання суб'єктами валютних операцій валютного законодавства, виявлення правопорушень та застосування санкцій до правопорушників.

Валютні операції підлягають також фінансовому моніторингу у вішалках, передбачених Законом України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Відповідно до Закону України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України» Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль (ч. 1 ст. 44). До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належать:

видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, в частіші дотримання ними валютного законодавства;

встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валют}7. Валютна позиція - це співвідношення вимог та зобов'язань банку в іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою у разі, якщо обсяг зобов'язань по проданій валюті перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог по купленій валюті перевищує обсяг зобов'язань;

застосовування заходів відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Повноваженнями у сфері валютного контролю наділені також:

Державна податкова адміністрація України - здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України;

Міністерство транспорту та зв'язку України - здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України;

Державна митна служба України - здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Окрім того, комерційні банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Положення про валютний контроль, що затверджене постановою правління НБУ від 8 лютого 2000 р. № 49 визначає поняття «функцій агента валютного контролю», під якими розуміються обов'язки банку