Нормативний договір - це угода двох або декількох суб'єктів, яка встановлює загальні правила поведінки на майбутній (невизначений) час для невизначеного (неперсоніфікованого, крім тих, що беруть участь у його укладенні) кола суб'єктів. Нормативний договір як джерело права може належати до сфер внутрішньодержавного та міждержавного регулювання господарських (зовнішньо економічних) відносин. Відтак у теорії нормативного договору роз-різняють: а) внутрішньо державні нормативні договори; б) міждержавні (міжнародні) нормативні договори1.

Внутрішньодержавні нормативні договори як джерело правового регулювання ЗЕД легалізує ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність)), відповідно до якої регулювання ЗЕД в Україні здійснюється, зокрема, і самими суб'єктами ЗЕД на підставі координаційних угод, що укладаються між ними.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України встановлений Законом України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України)). Згідно з ст. 19 цього Закону чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частішою національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Залежно від кількості сторін міжнародні договори можуть бути дво- чи багатосторонніми. Двосторонні договори (угоди) є традиційним джерелом правового регулювання ЗЕД. Україною укладена значна кількість двосторонніх договорів в економічній сфері, найбільш поїшіреними з яких є:

Торговельні угоди (про торговельно-економічне

співробітшштво, про вільну торгівлю тощо);

угоди про взаємне сприяння та захист інвестицій;

угоди (конвенції, договори) про уникнення подвійного оподаткування;

угоди про транспортне співробітництво (про торговельне
судноплавство, про повітряне сполучення, про

міжнародне автомобільне сполучення, про співробітництво в галузі залізничного транспорту);

угоди про співробітництво в митних справах.

Окремо слід зупинитися на підписані 14 червня 1994 р.

Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-члена-ми (УПС) (за формою є двосторонньою угодою). УПС являє собою спещіфічшш міжнародно-правовий документ, що містить як політичні прішщши та норми, так і положення нормативно-правового характеру. Значна частіша положень 'УПС безпосередньо стосується сфери ЗЕД.

Правовий режим банківських рахунків у іноземній валюті

Відповідно до ст. 6 Закону України від 5квітня 2005р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), президентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Правовий режим рахунків у іноземній валюті визначений Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.

Так, суб'єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами (п. 1.3 Інструкції).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інстр.). Поточний рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету7 Міністрів України (наприклад, рахунки для ведення спільної інвестиційної діяльності за участю нерезидента-інвестора без створення юридичної особи);

поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки тилу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визна-чений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи (у національній та'або іноземній валюті) та один поточний рахунок (у національній та/або шоземній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних