Особливістю правового режиму використання коштів за поточними рахунками в іноземній валюті (розділ 5 Інструкції) є нормативне закріплення переліку операцій, які можуть проводитися через ці рахунки, на відміну від поточних рахунків у національній валюті, за якими здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Так, поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за кутіїв-лю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, а також для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України.

Поточними торговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті є такі розрахунки:

між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення ЗЕД за торговельними операціями;

між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів (посередників) відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до законодавства України;

інші розрахунки, що здійснюються відповідно до законодавства України.

Поточними неторговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті є такі операції:

перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомога родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій;

виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;

купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку, чеків, що виражені в іноземній валюті;

виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

платежі, що пов'язані зі смертю громадян;

платежі, пов'язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, платежі з відшкодування витрат судовим, нотаріальним, .слідчим та іншим правоохоронним органам, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ;

оплата зборів, мита та дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат за лікування громадян у медично-профілактичних закладах іншої держави;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання в навчальних закладах, в закладах іншої держави;

оплата за рахунок коштів фізичних осіб участі в міжнародних конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортивних і культурних заходах, виставках, ярмарках, а також в інших міжнародних зустрічах;

оплата витрат на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон;

оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні;

платежі у зв'язку з прийняттям спадщини;

перерахування на утримання дшшоматичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;

виплата авторських винагород фізичним особам;

виконання зобов'язань за укладеними договорами з юридичними особами-нерезидентами стосовно відшкодування їм витрат, здійснених ними на користь фізичних осіб-резидентів, які тимчасово перебувають за межами Украї-ни, як оплати праці або інших витрат, пов'язаних з виконанням ними професійних обов'язків; перерахування вступних і членських внесків до міжна-родних організацій.

Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати в банках України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземних валютах, у тому числі для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інших видів спільної діяльності за участю нерезидентів-інвесторів, які здійснюються на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи відповідно до розділу 16 Інструкції.

Порядок закриття рахунків клієнтів банків визначений розділом 20 Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

Поняття іноземних інвестицій

Інвестиції є фундаментальною економіко-правовою катего-рією. З точки зору економічної сутності інвестиції являють собою вкладення капіталу в усіх його формах у різноманітні об'єкти (інструменти) господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного чи позаекономічного ефекту, здійснення яких базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику та ліквідності.

Легальна дефініція інвестицій міститься в ч. 1 ст. 1 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який визначає загальні правові умови інвестіщійної діяльності на території України: це - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємгаптької та інших видів діяльності, в результаті яких створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Суб'єкт, який здійснює вкладення інвестицій (інвестування) є інвестором. Залежно від державної належності інвестора інвестгіції поділяються на національні та іноземні.

Іноземне інвестування є діяльністю у сфері господарювання, яка має транскордонний характер, а відтак являє собою різновид ЗЕД.

Основи правового режиму іноземних інвестацій на території України визначаються:

законами України, а саме: главою 38 «Іноземні інвєстїщії»
ГК, Законом України «Про зовнішньоекономічную

діяльність)), а також спеціальним Законом України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування»;

- двосторонніми міжнародними угодами про взаємне заохочення та захист інвестацій за участю України;

багатосторонніми міжнародними угодами (конвенщями), як-от: Конвенція про порядок віірішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (Вашингтон, 1965 р.), Конвенція про заснування багатостороннього Агентства з гарантій інвестацій (Сеул, 1985 р.), Угода про співробітництво в галузі інвестіщійної діяльності (Ашгабат, 1993 р.), Конвенція про захист прав інвестора (Москва, 1997р.)

У разі, якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правіша міжнародного договору (ст. 400 ГК).

Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестіщійної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефект}' (ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування»). Таким чином, кваліфікуючою ознакою іноземних