. Відтак їх інвестиційна Діяльність не охоплюється регулюванням Закон}' України «Про режим іноземного інвестування», який регулює ' відносини у сфері безпосереднього господарського обігу. Варто відзначити, що й в

укладених Україною двосторонніх інвестиційних угодах інвесторами здебільшого визнаються лише особи та об'єднання осіб, конкретний перелік яких може варіюватися в залежності від існуючих в тій чи іншій країні організаідйно-правовігх форм та прийнятої юридичної термінології.

Правовим інститутом, в рамках якого держава перебирає деякі риси правового статусу приватного іноземного інвестора, є інститут суврогацїі Положення про суброгапію вимог інвестора на користь держави є характерною рисою двосторонніх інвестиційних угод. Суброгація дає можливість державі, з якої походить інвестор, стати правонаступником по вимогах інвестора, що випливають з гарантій чи страхових схем для іноземних інвестшцй, які забезпечує ця держава. Інститут суброгації, тим не менше, не перетворює державу на приватного інвестора, оскільки є інститутом міжнародного публічного права (хоч і запозиченим з цивільного права), який регулює відносини між державами і не стосується сфери безпосереднього господарювання.

До інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності за змістом укладених Україною двосторонніх інвестиційних угод слід передусім віднести організації, створені відповідно до іноземного законодавства, що не визнаються юридичними особами згідно з цим законодавством. Так, п. б) ч. 2 ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвесттпцй визначає інвестором Договірної Сторони, зокрема, будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, проте розглядається як компанія її законами.

Двосторонні інвестршдйні угоди містять додаткові критерії іноземних інвесторів, як-от: постійне проживання фізичної особи на території іноземної Договірної сторони незалежно від критерію громадянства (Угода між Урядом

України та, Урядом Канади про сприяння та захист інвестіщій). перебування організації під контролем фізичних осіб або організацій. що визнаються відповідною угодою іноземними інвесторами (Угода між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестіщій. Угода між Україною і Республікою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестіщій) тощо.

ПРАВИЛА ІНКОТЕРМС-2000

Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс) чинної редакції, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретніш строк поставки товару (окремих партій товару).

Інкотермс, офіщйні правила Міжнародної торгової палати (МТП) для тлумачення торговельних термінів, є кодифікацією сучасних комерційних звичаїв. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі -продажу стосовно поставки товарів (під терміном « товари » розуміються матеріальні речі, а «нематеріальні товари», такі, наприклад, як комп'ютерне програмне забезпечення, виключаються). Було виявлено два найпоширеніших на-прями неправильного розуміння Інкотермс. По-перше, Інкотермс часто помилково сприймаються як правила, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. По-друге, іноді їм приписують охоплення усіх зобов'язань, які сторони могли б включити до контракту. Проте, як завжди підкреслювала МТП, Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцем і покупцем у договорі купівлі-продажу, більше того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.

З урахуванням періодичного внесення змін до Інкотермс з метою їх адаптації до сучасної комерційної практики, необхідно, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір інкорпорувати правила Інкотермс у свій договір купівлі-продажу, завжди робилося чітке посилання на чинну в даний час версію Інкотермс (остання версія - Інкотермс-2000 (видання МТП № 560) - чинна з 1 січня 2001 р.).

В Інкотермс-2000 терміни згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті залежно від обсягу обов'язки* продавця:

«Е»- термін покладає на покупця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця.

«Р»- терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця.

«С»- терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власшш рахунок (пункт, до якого вш повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного «С»- терміну). За умовами термінів СІГ і

СІР продавець також површен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.

Відповідно до «В»- термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту).

У рамках кожного терміна відповідні обов'язки сторін зведені в групи під 10 заголовками статей, де кожна стаття з боку продавця «віддзеркалює» статус покупця щодо цього ж питання. Сторони мають право самостійно модифікувати норми, запозичувані з Інкотермс, шляхом внесення у свій договір чітких спеціальних застережень, відмінних від стандартного текст}7 Інкотермс.