Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України

курсова робота з міжнародних економічних відносин

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми. Після розпаду радянської імперії на початку 90-х pp. розпочалася нова ера, яка отримала назву "трансформація", що означало системні зміни від соціалізму у напрямку до ринкової економіки. Неоднозначні вихідні умови визначили різні підходи країн Центральної та Східної Європи до проведення реформ. Через 10 років існує значне різноманіття процесу трансформації. У той час, коли більшість країн Центральної та Східної Європи прагнуть отримати членство в Європейському Союзі, інші все ще приймають рішення щодо того, яку саме економічну систему треба обрати (наприклад, Росія), інші взагалі відмовилися від переходу до ринкової економіки (наприклад, Білорусь).

У цьому різноманітті трансформаційних процесів Україна посідає власне місце. Спочатку Україна вважалася однією з найсильніших пострадянських республік, але 1992 року вона скотилася у прірву економічної депресії. З іншого боку, якщо спочатку її вважали потенційним центром етнічних конфліктів та політичної нестабільності, то потім Україна перетворилася на демократичне, миролюбне суспільство, яке чітко утвердилося серед нового європейського та світового ладу.

Ринкова трансформація регіональних соціально-економічних систем в умовах перехідного періоду виступає засобом зростання можливостей всіх суб'єктів їх інтересів, а саме особистих, групових, етнічних, регіональних, галузевих, державних тощо. Вона покликана забезпечувати інституційно-правові та організаційно-економічні передумови для раціонального використання наявного природно-ресурсного, виробничого та геополітичного потенціалу. Її стрижнем Є структурна перебудова, спрямована на формування конкурентоспроможного середовища та ринкової інфраструктури, сприяння децентралізації та інтернаціоналізації інвестиційних процесів. Позитивним моментом слід вважати в цій складовій політики трансформації перехід від галузевого до функціонального принципу, де на перше місце виходять конкретні проблемні завдання, що визначаються як найбільш пріоритетні напрямки політики соціально-економічного розвитку регіону. Потреби населення, з одного боку, і природно-ресурсні та інфраструктурні можливості регіону, з другого, є визначальними для формування цілей та критеріїв розвитку регіональних соціально-економічних систем. Велике значення в цьому процесі відіграє створення вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР).

Отже, актуальність дослідження даної проблеми, а саме ролі вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР) у ринковій трансформації економіки України, є особливо актуальної в наш час, коли Україна стоїть на цьому шляху подальшого розвитку.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є зовнішньоекономічна діяльність України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є роль вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР) у ринковій трансформації економіки України.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді ролі вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР) у ринковій трансформації економіки України.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.

Розділ 1. Вплив ринкової трансформації на політику регіонального соціально-економічного розвитку

За 10 років Україна зробила важливі кроки для відходу від системи центрального планування в бік ринкової економіки. Ціни лібералізовані, як і режим торгівлі та обміну валюти. Значний прогрес зроблено в приватизації малих та середніх підприємств.

В той же час економіка України досі не може вийти з глибокої економічної кризи. Вона залишається другою після Туркменистану країною з перехідною економікою, де до цього часу спостерігається падіння ВВП, хоча його темпи за останні роки уповільнилися. В Україні спостерігаються також високі темпи спаду обсягів промислового виробництва і товарів народного споживання. Має місце таке негативне явище, як зниження питомої ваги нагромадження основного капіталу і збільшення частки приросту оборотних коштів. Це свідчить про скорочення інвестиційних можливостей держави. Хоча, починаючи з 2000 року ситуація дещо поліпшилася: були зареєстровані випереджаючі темпи зростання виробництва промислової та сільськогосподарської продукції [16, 80].

Протягом останніх років на тлі значного спаду виробництва сталися негативні структурні зміни. Якщо 1990 року частка базових галузей (електроенергетика, чорна металургія, паливна промисловість) становила близько 20 відсотків промислового виробництва, що відповідало показникам розвинутих країн, то 1998 року цей показник зріс до 52,7 відсотка, зокрема, на підприємствах чорної металургії – до 24,6, паливної промисловості – до 12,1, електро-енергетичної – до 16,0, тобто в загальному обсязі промислового виробництва 1998 року порівняно з 1990-им збільшилась частка таких галузей, як електроенергетика – майже в 2,5 рази, паливна промисловість – в 2 рази та чорна металургія - теж удвічі. Ця ситуація не змінилась і до початку 2000 року. Водночас частка машинобудування зменшилась у 3 рази. Промислове виробництво загалом за цей період скоротилося на 73,5 відсотка. Причинами незадовільної роботи промисловості є криза платежів, значний податковий тиск, брак коштів, високі кредитні ставки та низький попит на продукцію [16, 80].

В таких складних економічних умовах зростає роль ринкової політики трансформації, яка спрямована на модернізацію і структурну перебудову виробництва, задоволення соціальних потреб населення, подолання неконкурентоспроможності українських товарів на зовнішніх ринках.

У подоланні економічної кризи, в розвитку ринкових відносин важлива роль належить регіонам, де реалізується безпосередньо ринкова політика, тобто формується регіональна політика ринкової трансформації (РПРТ). Але втілення її в життя в значній мірі визначається регіональними факторами і передумовами, які сприяють або розвитку ринкових відносин або гальмують його і впливають на реалізацію РСЕП.

Під регіональною політикою ринкової трансформації розуміємо сукупність заходів, спрямованих