Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України - високих процентних ставках в Україні й дуже низькому співвідношенні банківських ...

Курсова робота - Вільні економічні зони і ТПР у ринковій трансформації економіки України

високих процентних ставках в Україні й дуже низькому співвідношенні банківських та виробничих активів країни (близько 1:200). Отже, успіх буде мати місце лише тоді, коли ВЕЗ полегшить доступ капіталів до світових ринків. Так, Леонід Мінін вважає, що створення в Україні спеціальних (вільних) економічних зон має дві переваги: тут є найвищим в Європі рівень транзиктивності, кваліфікованої і дешевої робочої сили. Бюджетних втрат при організації БЕЗ практично не буде через те, що господарський комплекс країни занепав настільки, що без корінної реконструкції ніяких серйозних доходів він зараз дати просто не в змозі. При високому рівні криміналізації суспільства уряд серйозно занепокоєний проблемою інтенсивного створення зон зі спеціальним інвестиційним режимом без одночасного створення механізмів контролю. Значно менше турбот викликають класичні зони з відокремленою територією. Дуже гостро постає питання охорони новоствореної зони в фінансовому плані [16, 477].

Як показує світовий досвід, уже склався досить широкий спектр форм вільних економічних зон. Визначено цілі, напрямки і стратегії розвитку, підходи до поділу зон, сформульовано чіткі поняття термінів і закономірностей розвитку ВЕЗ. Загальними є також критерії віднесення територіальних утворень до різних типів зон, класифікація яких враховує:

місце розташування зон відповідно до географії розміщення щодо державного кордону: внутрішні (у внутрішніх районах країни) і зовнішні (безпосередньо біля державного кордону); характер об'єктів зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів, і комплексні – значні за розвитком територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, які виконують різноманітні функції; взаємовідносини з національною економікою приймаючої країни: інтеграційні, в механізмі яких закладено принцип тісної взаємодії з суб'єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв'язків, і анклавні, що створюються переважно з метою збільшення впливу вільно конвертованої валюти і локалізуються на невеликій території при незначних контактах з рештою економіки; функціональну орієнтацію, коли зони розрізняють за критерієм виконання певних функцій: зовнішньоторговельні, торгівельно-виробничі, науково-технічні, туристичні, банківсько-страхові, інформаційні і т.д. [16, 478]

Виходячи з цієї класифікації, цілями заснування ВЕЗ найчастіше є:

створення нових робочих місць і розв'язання таким чином проблем зайнятості; розширення експортної бази; поліпшення платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті; ефективне використання місцевих ресурсів; стимулювання ринкових перетворень [16, 478].

2.2. Переваги і недоліки функціонування ВЕЗ

Дослідження ефективності фунціонування ВЕЗ безпосередньо пов'язане з виявленням факторів (причин) ефективності та досягнень і невдач внаслідок функціонування ВЕЗ у процесі їхньої еволюції.

Фактори ефективності умовно можна поділити на позитивні, тобто ті, які сприяють підвищенню ефективності ВЕЗ, і негативні, тобто ті, які перешкоджають цьому. Зрозуміло, що досягнення ВЕЗ є наслідками дії позитивних факторів (або результатом нівелювання дії негативних факторів), а недоліки та невдачі зон -негативних.

Слід виділити хоча б найбільш характерні позитивні та негативні фактори ефективності функціонування ВЕЗ.

До негативних факторів ефективності можна віднести:

політична нестабільність у країні; нестабільність та "розпливчатість" законодавчого регулювання в господарській діяльності; механічне перенесення на свою державу досвіду інших країн; наявність надто централізованого управління з боку держави; відсутність на державному рівні конструктивної політики стосовно ВЕЗ, включаючи систему галузевих та територіальних пріоритетів: відсутність стратегії та тактики реалізації програм розвитку ВЕЗ (це стосується створення фінансово-кредитних структур, механізму гарантій для іноземних інвесторів, що заважає залученню інвестицій, не сприяє їх поверненню); розбалансованість споживчого ринку в приймаючій країні, негативний платіжний баланс, структурні диспропорції, відсутність закріплених ринкових механізмів; множинність та неясність цілей, що може призвести до необґрунтованого поширення пільг практично на всі види діяльності та на операції будь-яких суб'єктів зони; претензії проектантів зони на одержання пільг у зв'язку з депресивним станом економіки певного регіону, які не пов'язані з економічно обґрунтованою потребою створення ВЕЗ на локальній території з вигідним економіко-географічним становищем і ресурсним потенціалом. У цьому випадку створення ВЕЗ, не формуючи внутрішніх стимулів для залучення національних або зовнішніх інвестицій у виробництво, тільки штучно підтримує посередницький сектор економіки. При цьому вони позбавляють місцеві бюджети значної частки податкових коштів; відсутність гнучкого та ефективного механізму оцінки і розв'язання проблем, що виникають у ході розвитку зони. Це означає нездатність керівництва зони або уряду приймаючої країни пристосовуватися до мінливого середовища, робити необхідні коригування, пристосовувати організаційну структуру зони до нових проблем, що виникають під час еволюції зони (знижена адаптивність керівництва зоною): невдалий вибір місця для зони. Наприклад, слаборозвинений регіон з поганими дорогами та авіаційним сполученням. Спираючись на світовий досвід створення ВЕЗ, можна виділити ряд важливих параметрів розташування зони. а саме: віддаленість від основних світових центрів з високим рівнем попиту (це включає як географічне положення, так і транспорт, комунікації, взагалі базову інфраструктуру, що вже існувала в регіоні); наявність робочої сили (як у якісному, так і кількісному відношенні): наявність інших факторів: наукові та технічні кадри, сировинні ресурси, клімат, стан довкілля, кількість орних земель тощо; наявність місткого ринку, на якому можна реалізувати продукцію. Міжнародний досвід свідчить, що ВЕЗ повинні створюватись на головних напрямках торговельних, промислових, інформаційних комунікацій з врахуванням регіональних культурно-історичних традицій: неоптимальний розмір зони. Розмір зони є одним з найважливіших факторів ефективності. Вважається, що в таких країнах, як Китай, Маврикій, Малайзія, Сінгапур, Макао великий розмір зон став основним фактором індустріального розвитку. Але, з іншого боку, великі зони потребують надто великих капіталовкладень, особливо на організацію інфраструктури, що робить функціонування таких зон неефективним. Особливо, якщо врахувати, що позитивних результатів слід чекати через 5 (зараз уже буває 10) років з часу створення зони. Реально прибуткових ВЕЗ у світі є не більше 50 (цей факт свідчить про те, що прибутковість не може виступати узагальнюючим, універсальним критерієм ефективності ВЕЗ і

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13