Особливість другого етапу (до 2005р.) – істотне збільшення експортної частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції. Розширюється співпраця з високоіндустріальними країнами, особливо із США та іншими країнами «великої сімки». Саме вони мають стати найбільшими постачальниками нових технологій і високотехнологічних товарів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Третій етап відзначатиметься інтенсивним розвитком усіх галузей економіки, що стає головним фактором розвитку експорту. Повністю завершиться перехід на законодавство, побудоване на економічних важелях регулювання експорту та імпорту, яке відповідатиме загальноприйнятим у світі нормам і стандартам. Україна стане членом провідних торгівельних організацій і угрупувань світу. Енергетичні ресурси надходитимуть принаймні з шести-семи ринків.

Загалом до 2010 року внаслідок здійснення процесів диверсифікації зовнішня торгівля з країнами далекого зарубіжжя значно розшириться. Її частка сягне 65-70% загальних обсягів торгівлі. Україна торгуватиме майже із 170 країнами світу.

Крім розвитку зовнішньої торгівлі, стратегічним напрямом інтернаціоналізації української економіки є залучення іноземного капіталу у формі прямих інвестицій та довгострокових кредитів.

Можливий успіх України в залученні іноземного капіталу багато в чому пов’язаний зі створенням сприятливого інвестиційного клімату (який розуміється як комплекс матеріально-речових та інституційних умов, що дозволяють інвесторам знижувати виробничі витрати до рівня нижче середньосвітового). Основні компоненти цього комплексу – низька вартість робочої сили; дешевизна прав землекористування; прийнятий рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури; система пільгового оподаткування; преференційний міграційно-митний режим; розвинуте зовнішньоекономічне, митне, валютне та інше законодавство.

Важливе значення має поетапне формування багаторівневої територіальної структури відкритості економіки. Модель «зовнішньої відкритості» може передбачати еволюційно-осередковий тип інтеграції України у світове ринкове господарство. Вибір моделі пов’язаний з можливістю швидкої інтернаціоналізації і монетаризації всього територіально-економічного простору без серйозних економічних та соціально-економічних потрясінь.

Останнім часом Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір. Це, зокрема: вільні або спеціальні економічні зони; єврорегіони; морські економічні райони міжнародного співробітництва; спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; міжнародні транспортні коридори.

В основному, протягом 1999-2000 р. в Україні було утворено 12 спеціальних економічних зон, які розташовані в різних регіонах країни; на 10 територіях пріоритетного розвитку встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності.

Зараз майже в усіх прикордонних регіонах України діють ті чи інші організаційні форми включення у світовий економічний простір.

Так, на півдні України функціонують спеціальні економічні зони «Порто-франко», «Порт Крим», експериментальна економічна зона «Сиваш»; спеціальний режим інвестиційної діяльності в АРК; єврорегіон «Нижній Дунай»; проходять міжнародні транспортні коридори №9.

У східному регіоні України утворено спеціальні економічні зони «Донецьк» і «Азов» (у м. Маріуполі). Спеціальний режим інвестицій – у Донецькій та Луганській областях.

У північному регіоні – СЕЗ «Славутич», запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності у чернігівській та Житомирській областях; у Києві засновано технологічні парки «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» і «Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона»; а також, проходять міжнародні транспортні коридори №3.

У західному регіоні України діють СЕЗ «Закарпаття», «Яворів», «Інтерпорт Ковель», «Курортополіс Трускавець»; встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській, Львівській та Волинській областях; проходять міжнародні транспортні кордони №3 і 5; функціонують «Карпатській єврорегіон», єврорегіони «Буг» та «Верхній Прут».

Крім того, Україна бере участь у роботі таких міждержавних об’єднань, як СНД, Чорноморське економічне співробітництво(ЧЕС), ГУУАМ (Грузія – Україна – Узбекистан – Азербайджан – Молдова).

Успішна реалізація усіх цих інтеграційних процесів має такі позитивні наслідки для економіки України:

залучення іноземних інвестицій для прискореного соціально-економічного розвитку окремих регіонів,

залучення передових технологій «ноу-хау»,

створення нових робочих місць,

розвиток взаємовигідного товарообміну,

створення наукових впроваджу вальних центрів,

вдосконалення системи підготовки кадрів,

взаємний обмін фахівцями з різних галузей знань,

вирішення екологічних проблем.

2.ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2.1.Характеристика експортного потенціалу України. Побудова експортоорієнтованої економіки

Зовнішня торгівля будь-якої держави виступає як невід'ємна складова частина національної економіки; джерело одержання іноземної валюти; фактор інтеграції країни в систему світового господарства. Відповідно її розвитку кожна держава приділяє особливу увагу, направляючи і заохочуючи неї. Україна має великий експортний потенціал. Маючи площу 0,4% загальної світової суші і чисельність населення на рівні 0,8% загальносвітової кількості, Україна робить 5% світової мінеральної сировини і продуктів його переробки. Розвідані запаси корисних копалин оцінюються в 7 трлн.дол. Частка України у світовому виробництві марганцевої руди складає 32%, у виробництві чавуна – 52 млн.т., стали – 54 млн.т., готового прокату – 41,5 млн.т. Це п'яте місце у світі. У той же час тут знаходиться 25% світових чорноземів. Україна повною мірою забезпечена висококваліфікованими кадрами. До того ж Україна має вигідне географічне положення. Варто врахувати, що в момент розпаду СРСР Україна була віднесена експертами Дойче-Банка до найбільше економічно розвитих його республік з найкращими інтеграційними показниками.

До розвалу СРСР колишні радянські республіки здійснювали свої товаропотоки головним чином у рамках єдиного народногосподарського комплексу Радянського союзу. У післяреформений період така ситуація докорінно змінилася: відбувалася швидка географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі колишніх соціалістичних країн. В даний час Україна, як незалежна країна знаходиться в геополітичному торговому просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенціал ринків збуту української продукції. З цими країнами Україна має спільний кордон, а з Туреччиною і Грузією – морську акваторію Чорного моря.

В даний час в Україні продовжуються наступні, що раніше намітилися довгострокові структурні тенденції в експорті та імпорті товарів