Нарешті, третій напрям включає в себе сукупність галузей продовольчого комплексу, харчової промисловості країни.

Оснащення галузей харчової промисловості новітньою технікою і технологією, забезпечення умов надійного зберігання сільськогосподарської продукції спроможне, нарешті, не лише розв’язати продовольчу проблему, й створити необхідні експортні ресурси продовольства з метою отримання вільноконвертованої валюти.

V. Проведення зарубіжної підприємницької діяльності. Нинішня зовнішньоекономічна політика по суті є пасивною, тимчасовою, перехідною. Зарубіжна підприємницька діяльність може здійснюватися за наявності вільних капіталів, досвіду, підготовлених кадрів шляхом створення за кордоном спільних підприємств і фірм з участю українського капіталу, заснування філіалів банків, інших структур, які сприяли б просуванню товарів і послуг на світові ринки.

VI. Розбудова розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту. Із заснуванням Експортно-імпортного банку України започатковано формування системи зовнішньоекономічної інфраструктури. Вона має доповнюватись за рахунок комерційних банків, міжнародної фондової і товарних бірж, транснаціональних банків, аудиторських фірм, лізингових підприємств тощо. Для досягнення помітних зрушень у зовнішньоекономічній сфері потрібна сучасна, оснащена відповідною технікою і системою електронного зв’язку ринкова інфраструктура, яка притягувала, а не відштовхувала, як це відбувається зараз, іноземних підприємців на ринок України.

VII. Ключовою ланкою зовнішньоекономічної стратегії є податкова, депозитна, цінова, кредитна, фінансова і валютна політика. Світова практика свідчить, що ділова активність і господарська енергія як внутрішніх товаровиробників і експортерів, так і зарубіжних інвесторів та банкірів вирішальною мірою залежить від створення в Україні сучасної податкової системи на експорт, імпорт, прибуток спільних підприємств тощо.

Враховуючи досвід зарубіжних країн щодо стимулювання експортних галузей, слід закріпити положення про компенсацію експортоорієнтованим виробництвам податку на додану вартість при перетинанні товарами митних кордонів України. Варто було б також запровадити для експортних виробництв пільгові умови кредитування інвестиційних програм і проектів. Цінова політика вже зараз повинна орієнтуватись на зближення внутрішніх і світових цін, депозитна – на світові грошові ринки.

VIII. Зовнішньоекономічна стратегія передбачає вибір географічного середовища, в якому найбільш доцільно і органічно досягається реалізація економічних інтересів. Найсприятливішим економічним регіоном для України є європейський. Територіальна спільність, наявність зручних транспортних комунікацій, історичні і духовні традиції, більша чи менша близькість рівнів економічного і науково-технічного розвитку роблять його головним на даному етапі формування і диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України. Значно більших імпульсів з боку держави потребують двосторонні зв’язки з окремим країнами Європи. Водночас слід наполегливіше шукати шляхів до розвитку форм багатостороннього співробітництва, насамперед з Європейським Союзом, з Чорноморською економічною зоною. Не варто ігнорувати і багатосторонні структури, які створюються на нових принципах серед країн Східної Європи і СНД.

Зовнішньоекономічні пріоритети України можна систематизувати за такими ознаками:

регіональні (насамперед пов’язані з країнами СНД та іншими державами колишнього СРСР і Східної Європи);

світові, тобто ті, що включають взаємозв’язки з іншими країнами світового співтовариства;

глобальні, які охоплюють стосунки з міжнародними і валютно-фінансовими, кредитними і торгівельними організаціями.

Суттєвими блоками усіх трьох вищезазначених рівнів є, по-перше, проблеми валютного регулювання, платіжного і торгівельного балансу, валютного курсу. По-друге, питання залучення іноземних кредитів, зарубіжних інвестицій та фінансової допомоги. По-третє, гармонізація національного законодавства з митного та нетарифного регулювання з вимогами і правилами СОТ. Нарешті, важливим моментом є необхідність спиратися на галузі порівняльної та конкурентної переваги при розбудові експортного сектора України з урахуванням їх фактороінтенсивності.

Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень з України є тісна співпраця з індустріально розвиненими країнами.

Взагалі, взаємодія України з міжнародними валютно-фінансовими інститутами, з одного боку, спонукає урядові кола до прискорення радикальних економічних реформ та стабілізації фінансового економічного становища, з іншого, - сприяє отриманню необхідних коштів для розв’язання гострих поточних питань бюджетного дефіциту, врегулювання платіжних відносин, здійснення конкретних проектів у напрямі ринкової трансформації економіки України.

Важливою проблемою поглиблення взаємодії економіки України зі світовим господарством є гармонізація її зовнішньоторгівельних правил з вимогами і нормами СОТ. Приєднання України до СОТ вимагає суттєвого доопрацювання зовнішньоекономічного законодавства, приведення його у відповідність із загальноприйнятими у світовому співтоваристві процедурами, кількісними і якісними співвідношеннями. Йдеться про вдосконалення торгівельної, тарифної, податкової, фінансової, інвестиційної бази в Україні згідно зі світовими нормами і стандартами як передумову органічного, найбільш повного включення економіки України у міжнародні господарські стосунки.

3.2.Стан, проблеми і перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України

Україна належить до держав з відкритою економікою, на яку припадає 0,07% світового ВВП і 0,3% світового експорту.

Основними торгівельними партнерами України є Росія, Німеччина, Туркменістан, США.

Україна експортує свої товари в 201 країну світу, при цьому лідирує Європа, частка якої в загальному обсязі експорту 35% (табл. 1).

Починаючи з 2002 року, намітилася негативна тенденція витіснення українських товарів з найпривабливіших ринків – ЄС і Північної Америки.

Товарна структура експорту України носить чітко виражений сировинний характер (табл. 2, табл. 3).

Взагалі, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем обробки (близько 66%). Ця обставина зумовлює його вразливість до змін у зовнішній кон’юнктурі, яка залишається головним чинником динаміки експорту. Така структура свідчить, що формування зовнішнього сектору відбувається на основі використання природних конкурентних переваг. Зростання українського експорту досягається за рахунок чорних металів. Частка інших видів продукції незначна. Зміцнює свої позиції в експорті товарів машинобудівна галузь.

В Україні імпорт товарів збільшується вищими темпами, ніж експорт. Так, у 2004році темп зростання експорту становив 11,6%, а імпорту – 13,03%. У структурі імпорту домінують інші складові, у порівнянні з експортом. Так, у структурі імпорту переважає

природний газ, машини й устаткування, сира нафта. Ці