Зовнішньоекономічна діяльність
Вступ
Актуальність дослідження. Діяльність багатьох підприємств здійснюється не лише у межах окремих країн, а й пов'язана з переміщенням товарів, послуг, капіталів, робочої сили за державні кордони, тобто з міжнародним підприємництвом. Така діяльність значно посилилась з часу лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків у період проведення економічної реформи.
Нині на планеті існує приблизно 230 незалежних країн, підприємства переважної більшості з яких ведуть зовнішньоекономічну діяльність.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – одна зі сфер його господарської діяльності, пов'язана з виходом на зовнішні ринки і функціонуванням на цих ринках.
Будь-які підприємства, фірми, кооперативи та їх об'єднання незалежно від форми власності повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому разі вони зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.
Зовнішньоекономічна діяльність охоплює міжнародні господарські і торговельні відносини, до сфери яких входять: обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне співробітництво, надання економічної і технічної допомоги, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва.
Відповідно до чинного законодавства України зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регулюється законами і нормативними актами, ухваленими Верховною Радою України, Указами Президента та Декретами Кабінету Міністрів України. Серед них основоположними є Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньо-економічних відносинах" від 15 вересня 1995 р., "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 p., Декрети Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю", "Про єдиний митний тариф" та ін.
Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми зовнішньоекономічної діяльності підприємств, і форм виходу їх на зовнішні ринки як елементу цієї діяльності.
Об’єкт дослідження. Об’єктом даної курсової роботи виступає проблема міжнародних економічних відносин, зокрема, зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є вивчення проблеми форм виходу підприємств на зовнішні ринки.
Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді вивчення проблеми зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
Розкрити поняття міжнародних відносин і зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
Висвітлити основні положення міжнародної торгівлі товарами та послугами.
Дослідити проблеми міжнародного руху капіталу.
Дослідити проблеми міжнародного співробітництва у виробничих, науково-технічних сферах.
Дослідити форми спільного міжнародного підприємництва
Розділ 1. Міжнародні відносини і зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Єдиний народногосподарський комплекс колишнього СРСР видавався за такий, що забезпечує переваги для всіх республік – незалежність від коливань кон'юнктури світового ринку, планомірність і взаємовигідність. Мав поширення міф про високий ступінь кооперації між республіками. Насправді ввезення-вивезення товарів коливалося в межах від 12 % в Росії до 30 % у Вірменії.
Державно-монопольна структура зовнішньої торгівлі колишнього СРСР, переважно сировинний характер експорту, негнучкий відомчий підхід до імпорту були вкрай несприятливими передусім для тих республік, економіка яких не так сильно залежала від міжреспубліканських поставок і які володіли експортним потенціалом.
Етапною правовою основою для розширення зовнішньоекономічних зв'язків незалежної України стали Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) і, нарешті, Конституція України (28 червня 1996 р.). Серед спеціальних законів з питань економіки слід відзначити Закони України про економічну самостійність (3 серпня 1990 р.); про зовнішньоекономічну діяльність (16 квітня 1991 р.); про створення державного експортно-імпортного банку (3 січня 1992 р.); про іноземні інвестиції (13 березня 1992 р.), Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (20 травня 1993 р.); Закони України про промислово-фінансові групи в Україні (21 листопада 1995 р.); про режим іноземного інвестування (19 березня 1996 р.); про захист від недобросовісної конкуренції (7 червня 1996 р.) та інші законодавчі та нормотворчі акти [19, 651].
Згідно ст. 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
фізичні особи – громадяни України, громадяни республік СРСР, іноземні гро-ма-дяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і діє-здатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України [4].
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній