Перша модель взаємодії – співробітництво на приватному рівні – є провідною та системовизначальною для ринкової системи. І не дивно, що саме лібералізація експортно-імпортної діяльності в перші роки економічної реформи в незалежній Україні розглядалася як ключовий інструмент, від якого залежить застосування всіх інших важелів регулювання.

Друга модель – співробітництво за участі державних інститутів (як однієї зі сторін угоди або тільки з участю таких інститутів) – у сучасних умовах є допоміжною за своєю природою. Вона використовується в тих сферах економічної діяльності, де з економічних причин або через певні обмеження державні органи перебирають на себе відповідні комерційні повноваження. Трапляються й особливі випадки, в умовах так званої директивної економіки, наприклад колишньої радянської, в якій існувала державна монополія на зовнішньоекономічну діяльність [18, 61].

Починаючи з другої половини 80-х років, коли ще в межах Союзу РСР криза монополії зовнішньої торгівлі поставила на порядок денний питання про створення ринкової системи міжнародної торгівлі, а також у 90-х роках XX ст., уже в незалежній Україні, відбувся перехід від планово-директивного механізму регулювання торгівлі до ринкового. Але об'єктивна необхідність у таких перетвореннях не означає усунення держави від обов'язків щодо створення сприятливих умов міжнародної торгівлі для національних експортерів та імпортерів, розв'язання численних технічних завдань. Важливим засобом стимулювання експорту з боку держави є забезпечення інформаційної підтримки національних виробників, зокрема підприємств малого та середнього бізнесу. Недостатній рівень розвитку малого та середнього бізнесу, зокрема з погляду його участі в міжнародних товарообмінних операціях та інших формах міжнародного співробітництва, гальмує формування ефективної та динамічної відкритої еконо-міки України. (Досвід інших, насамперед розвинутих країн, свідчить про вели-ку роль малого бізнесу в економіці. Так, в Японії 78 % населення працює в ць-о-му секторі національного господарства, в Італії – 73 %, у США – 54 %.) [18, 61]

Держава в особі спеціалізованих органів стежить за дотриманням правил добросовісної конкуренції, попереджає демпінг, вдається у разі необхідності до антидемпінгових та контрантидемпінгових процедур. При цьому після періоду активної денаціоналізації та радикального зниження ролі держави нині перед Україною постають завдання посилення регулюючих функцій уряду. Передусім це стосується стимулювання експортного виробництва, проведення структурної політики, яка сприятиме раціоналізації імпорту. Особливо важлива роль держави в забезпеченні кращих передумов міжнародної інтеграції, участі в роботі міжнародних інститутів.

Загалом парламентські, урядові, інші структури відповідають за створення режиму міжнародної торгівлі, забезпечують її законодавчі межі та інституційну підтримку. В Україні базовим законом у цій сфері є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятий у 1991 р. і пізніше відредагований.

Розвиток міжнародної торгівлі як компонента міжнародної економічної діяльності так само характеризується випереджаючою динамікою порівняно із темпами зростання обсягів світового виробництва. Ця тенденція існує протягом кількох останніх десятиліть, причому вона зберігалася і протягом 90-х років і, як очікується, буде проявлятися й далі. Про це свідчать такі дані.

Таблиця 2.

Порівняльна динаміка темпів приросту обсягів світової торгівлі та темпів приросту валового виробництва у світі (1991-2001 рр.) [18, 62]

Показник | 1991-1997 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Приріст обсягів світової торгівлі | 6,8 | 9,2 | 4,8 | 4,2 | 5,9 | 6,2

Приріст валового виробництва у світі | 2,3 | 3,2 | 1,9 | 1,8 | 2,4 | 2,8

Ці показники не просто узагальнюють результати участі в міжнародній торгівлі та економічного розвитку окремих країн, виробників товарів і послуг, учасників експортно-імпортних операцій. Вони означають і те, що для суб'єктів економічного життя важливим фактором приросту прибутку, виробленого про-ду-к-ту є можливість зовнішнього збуту, тобто праця на споживачів продукції, які ме-ш-кають за кордоном. Отже, міжнародна економічна діяльність є не тільки орга-нічним елементом господарських систем країн, а й їхнім потужним каталізатором. Водночас державні кордони в сучасному світі стають дедалі прозорішими.

Щоправда, наслідки міжнародної торгівлі можуть бути не тільки позитивними, тобто сприяти поліпшенню результатів економічної діяльності. Адже ми маємо справу з відкритою економікою, яка ґрунтується на системі зворотних зв'язків та інколи суперечливих інтересах окремих її учасників. Це може призводити не тільки до ускладнення господарської діяльності на мікрорівні, а й до макроекономічних дисбалансів, зокрема до погіршення умов формування платіжного балансу, фінансових дефіцитів та до ускладнень у проведенні грошово-кредитної політики.

Чимало прикладів таких проблем можна знайти в практиці міжнародного співробітництва України. Це – хронічний дефіцит балансу торгівлі, звуження середовища господарської діяльності через втрату конкурентних позицій на внутрішньому ринку, про що свідчать дані наступної таблиці.

Таблиця 2.

Баланс міжнародної торгівлі України [18, 63]

Рік | Баланс товарів та послуг

1992 | 946

1993– | 1716

1994– | 1366

1995– | 1190

1996– | 1122

1997– | 1536

1998– | 1207

1999– | 786

2000– | 625

Що означає практично наявність дисбалансу, тобто позитивного або негативного (як в Україні наприкінці XX ст.) сальдо торгівлі товарами та послугами? Очевидно, що якби справа обмежувалася тільки торгівлею, то найкращим засобом забезпечення рівноваги була б відома модель Д. Юма. Втім, часи золотого стандарту, а відтак і властиві йому механізми автоматичного регулювання, відійшли в минуле. Разом з тим значно розширився