Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни – експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність.

Показники вивезення капіталу характеризують рівень економічного розвитку країни. До них належать:

а) обсяг зарубіжних інвестицій даної країни та його співвідношення з національним багатством країни;

б) співвідношення обсягу зарубіжних прямих інвестицій даної країни з обсягом іноземних прямих інвестицій на її території;

в) зовнішній борг країни і його співвідношення з її ВВП/ВНП. Щорічний обсяг зарубіжних інвестицій становить сотні мільярдів доларів. Їх динаміка наведена в табл. 3.1 [13, 208].

Таблиця 3.

Динаміка зарубіжних інвестицій, млрд. дол. США [13, 208] |

1987 p. | 1993 p.

Всього | Прямі | Портфельні | Всього | Прямі | Портфельні

Розвинуті країни

вивезення | 257,3 | 133,9 | 123,4 | 675,2 | 179,9 | 495,3

везення | 238,1 | 113,2 | 124,9 | 676,3 | 103,2 | 573,1

Країни, що розвиваються

вивезення | 1,3 | 3,1 | -1,8 | 11,3 | 8,1 | 3,2

ввезення | 14,2 | 13,7 | 0,5 | 150,8 | 70,1 | 80,7

Всього:

вивезення | 258,6 | 137,0 | 121,6 | 686,5 | 188,0 | 498,5

ввезення | 252,3 | 126,9 | 125,4 | 827,1 | 173,3 | 653,8

Необхідно зазначити, що оцінка обсягів інвестицій є певною мірою наближеною, оскільки вони враховуються в поточних ринкових цінах на момент їх придбання чи здійснення угоди з ними. Це вимагає їх переоцінки з часом. Для перерахунку прямих зарубіжних інвестицій використовуються поточні котирування акцій підприємств з іноземними інвестиціями на найбільших фондових біржах.

Аналіз даних табл. 3.1 свідчить, що міжнародний ринок портфельних інвестицій значно більший за обсягом від ринку прямих інвестицій. Переважна частина і прямих, і портфельних інвестицій здійснюється між розвинутими країнами у формі перехресного інвестування. Особливо високими темпами зростає обмін портфельними зарубіжними інвестиціями між розвинутими країнами. Вивезення інвестицій із країн, що розвиваються, дуже незначне і нестабільне, а у 1987 p. відзначався навіть нетто-відплив портфельних інвестицій [13, 208].

Обсяги портфельних інвестицій могли б бути значно більшими, якби портфельні інвестори віддавали перевагу купівлі іноземних цінних паперів перед національними. На даний час американські інвестори тримають понад 90 % свого капіталу в американських цінних паперах. Для Японії, Великобританії і Німеччини цей показник становить близько 85 %. За оцінками не більше ніж 5- 10 % портфельних інвестицій реально вивозяться за національні кордони і вкладаються в іноземні цінні папери.

Отже, міжнародний рух капіталів – це розміщення і функціонування капіталу за кордоном, перш за все, з метою самозростання. Термін "капітал" вживається у множині, оскільки рух капіталу між країнами не односторонній і в цьому русі бере участь капітал різноманітних форм і видів [12, 69].

Розділ 4. Міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах

4.1. Суть та особливості науково-технічних відносин

В сучасних умовах все більше поширюються відносно нові форми міжнародних економічних відносин – міжнародні науково-технічні відносини. Під ними розуміють відносини з приводу обміну результатами НДДКР, спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільного розроблення і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією [14, 193]. Формами їх прояву є:

1. Обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення останньої в банках даних для спільного використання, наприклад для консультацій, зокрема обмін програмними продуктами.

2. Укладання і реалізація контрактних угод щодо проведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження результатами розробок замовнику (зокрема, права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).

3. Спільне проведення на основі прямих зв'язків партнерами з різних країн коопераційних НДДКР щодо конкретного винаходу з наступним спільним володінням патентом і правом надання ліцензій (чи, що буває значно рідше, – роздільним).

4. Реалізація міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розроблення важливих спеціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.

5. Виконання міжнародних комплексних науково-технічних програм [14, 193-194].

Головними причинами швидкого розвитку міжнародних науково-технічних відносин є посилення нерівномірності економічного розвитку окремих держав; монополізація НТП великими фірмами, які можуть фінансувати проведення дорогих НДДКР; загострення конкурентної боротьби на світовому ринку.

Нерівномірність економічного розвитку спричиняє неоднаковий рівень розвитку науки і техніки у різних країнах, внаслідок чого в умовах сучасного рівня НТП передова техніка і технологія зосередилась у відносно невеликій групі промислове розвинутих країн. Велика роль у цьому процесі належить потужним фірмам, які мають змогу отримувати надприбутки за рахунок утримання передових позицій в технічному розвитку і продажу результатів наукових досліджень. Великі ТНК використовують експорт наукових досягнень та передових технологій для встановлення панування на світових ринках і контролю над дрібнішими фірмами.

Основними формами реалізації науково-технічних досягнень є міжнародна передача технології та міжнародне технічне сприяння.

4.2. Міжнародна передача технології

Поняття "передача технології" можна розглянути в широкому і вузькому розумінні [14, 194]. У вузькому розумінні – це передача власне технології, або технології в "чистому" вигляді, тобто конструктивних рішень і виробничого досвіду чи послуг для виробництва виробу. В широкому розумінні передача технології в "чистому"