На заключення важливо, що експортер зберігає право вибору на продукцію. Так експортер будую достатню силу, підтверджуючи ефективність ціни місцевої продукції, експортні фірми повинні думати, встановлюючи продуктивні можливості (умови) на зовнішньому ринку. Перевага такої „локалізації” допомагає ??? добрим зв’язкам з зарубіжними країнами це може призвести до збільшення ринкового прийняття. Експорт не є кінцевою метою, це лише крок на дорозі до встановлення зарубіжної продукції (знову, ЗМ забезпечує нас прикладами цієї філософії). ст. 448.

ринку, відповідності продукції до потреб закордонних покупців, залишаючись на зрізаному куті технології.

Наприклад, Вільгельм Цю???ід, радник німецької текстильної фірми з річним прибутком у 18 $ мільйонів. Ця фірма успішно діє в промисловості домінуючи низькими цінами азіатського імпорту і добився збільшення експорту з 0 до 25 % прибутків через три роки, поясненням цього успіху може бути технологічна спритність Цігеля, мистецьке комп’ютерне керування фабрикою, досягнення найкращих результатів з мінімальними трудовими вкладеннями. Сильно автоматизована фабрика з 85 робочими – в порівнянні з кількома сотнями на більш традиційних установках.

Наприклад глобальна ??? торгівля забезпечується Миніх (???) фірмою Пантера, який випускає комп’ютерно-контрольовані установки для використання в кіноіндустрії. Оператор здійснює зйомку при тому. що ру3хаається його стілець. Розпочавши виробництво у 1987 році фірма оволоділа 50 % європейського ринку і 10 % США до 1991 року.

І кінцевим прикладом, родник (???) Дж. В. Вас, Людвігсберг, виробник техніки під опарювання зерен какао наймає тільки 65 робітників. Протягом 1980-х Вас інвестував 1,5 $ млн. на комплекс нової технології, розробленої по підвищенню врожайності і добре врегульованого температурного контролю його механіки. Ця мала компанія оволоділа 70 % загального ринку до 1991 від 25 % в 1981.

Ст. 448.

Мінесота видобувна і виробнича компанія (ЗМ), яка виробляє більше 40 продуктів включаючи плівки, ???вальний папір, медичну продукцію і навіть подарунки поштою, одну з великих світових операцій. В 1994 році майже половина прибутку фірми в 15 $ більйонів була одержана а межами США. Хоча прибутки надходять від зовнішніх операцій, ЗМ залишається найбільшим експортером з прибутком в 1,5 більйона $ 1994 року. Більше того ЗМ часто використовує експорт встановлюючи початкову присутність на зовнішньому ринку, тільки створюючи умови для закордонної продукції величина розпродажів зростає до рівня, де оправдується місцеве виробництво.

Експортна стратегія ЗМ базується на дуже простих принципах. Один, відомий як „ППІ”, що означає „першим переможи інших”. Суть ППІ здобути перемогу над іншими експортерами вийшовши першим на зовнішній ринок і дізнавшись, що то за країна, як продавати там, перед тим, як це зробили інші. Другий принцип „трохи виробляти, трохи продавати” – ідея якого, виходити в малому масштабі зі скромними інвестиціями і проштовхувати один базовий продукт, такий, як відбиваючі покриття дорожніх знаків у СРСР чи очисні прокладки у Угорщині. ЗМ вірить, що вони знають, як уникнути ризику чи зменшити його до мінімуму вона під’єднує додаткову продукцію

Третій принцип ЗМ наймати місцевих робітників для продажу продукції фірми ЗМ встановлюють місцеві допоміжні розпродажі щоб управляти експортною діяльністю країни І найма тут місцевих робітників Це розумно бо місцеві краще уявляють як продавати у себе вдома ніж емігранти США. В результаті використання цих принципів тільки 160 з 39500 зарубіжних робітників ЗМ є емігрантами.

Іншим загальним принципом, який використовує ЗМ, є формувати глобальну стратегію експорту і кінцевий зарубіжний випуск власної продукції.

Відповідно до цих планів ЗМ дає місцевим менеджерам значну незалежність у виборі, як продавати продукт в певній країні. Так, коли ЗМ вперше експортувала „н6отатки поштою” в 1981 році, вона планувала „моделювати денне світло”, але все ж сказала місцевим менеджерам робити це на власний розсуд. Місцеві менеджери най1няли команди чистки офісів для розповсюдження зразків у Британії та Німеччині, в Італії дистриб’ютори офісної продукції роздавали безплатно зразки, в той час як у Малайзії місцеві менеджери наймали молодих жінок для того, щоб вони ходили з офісу в офіс і роздавали зразки продукції. Це типово для ЗМ, що незабаром її продукція витіснила з ринку місцеву. Так до 1984 варто було встановити випуск даної продукції у Франції, щоб забезпечити нею Європейський ринок.

Фінансування експорту і імпорту.

Механізм фінансування експорту і імпорту розвивався сторіччями відповідно до нагальних проблем інтернаціональної торгівлі: існує брак довіри, коли доводиться мати справу з незнайомцем. У цьому розділі ми вивчаємо фінансові засоби, використані для того, щоб вирішити проблеми інтернаціональної торгівлі: акредитив, чек (трата або рахунок обміну), накладна. Потім ми розглянемо 14 проти експортно-імпортних трансакцій.

Брак довіри.

Фірми, залучені до інтернаціональної торгівлі, повинні довіряти комусь, кого вони ніколи не бачили, хто живе в різних країнах, говорить різними мовами, хто дотримується (або не дотримується) різних правових кодексів і кого б могло бути тяжко вирахувати, якщо б він не дотримався зобов’язань. Розглянемо, наприклад, фірму США, яка експортує у Францію. Американський бізнесмен міг би хвилюватись, що якщо він відправляє продукцію у Францію до того, як одержав плату, то вони, одержавши продукцію, потім не заплатити. І навпаки французький імпортер може хвилюватися, що коли він платить за продукт до його отримання, то американська фірма може тримати гроші і не присилати продукцію або прислати неякісну. Ні одна з сторін повністю не довіряє іншій. Брак довіри зростає з дистанцією між партнерами в просторі, мові, культурі – і з проблемами використання нерозвинутої інтернаціональної законодавчої системи, яка провокує (спонукає) контрактні