гропромисловий комплекс в період реформування економіки України

Розвиток агропромислового комплексу України є наглядною ілюстрацією тих процесів, які відбуваються сьогодні в суспільно-політичному, економічному, соціальному житті нашої країни. Динаміка його розвитку, проблеми, які неминуче супроводжують будь-який процес росту, перебувають у тісній взаємозалежності від успішного вирішення тих завдань, які постають перед економікою України в цілому. В той же час функціонування агропромислового комплексу в значній мірі визначається специфічними особливостями цієї сфери діяльності, природнокліматичними умовами, характером виробництва, що склався на тій чи іншій території, традиціями населення конкретного регіону, його побутовими умовами, світоглядом. Тому розгляд питань, пов'язаних з розвитком агропромислового комплексу, вимагає передусім збалансованого підходу, врахування, крім суто економічних, історичних, вікових, психологічних та інших факторів. Тільки з цих позицій можна правильно зрозуміти й всю глибину процесів, які проходять сьогодні в агропромисловому секторі економіки як країни в цілому, так і в її окремих регіонах.

Характерними особливостями агропромислового комплексу сучасного Прикарпаття, наприклад є орієнтація на задоволення внутрішніх потреб населення області, що, в свою чергу, пояснює відсутність чітко визначеної спеціалізації сільського господарства краю, кардинальні зміни в організаційній структурі власне сільськогосподарського виробництва і незначна питома вага фермерських господарств. Доля останніх, наприклад, складає лише 0,9 % загального об'єму сільськогосподарської продукції краю.

В 2002 р. структура сільськогосподарського виробництва в області в розрізі основних на сьогоднішній день груп товаро-виробників характеризувалася даними, приведеними в табл. 1. даних, очевидно, такий: сьогодні в сільському господарстві Івано-Франківщини (як і України в цідому) домінуючою формою ведення господарства стали особисті підсобні господарства населення. Більше того, такий стан в промисловому комплексі є наслідком поступальних тенденцій в його розвитку за всі роки з часу проголошення Україною політичної незалежності (див. табл. 2)

алова продукція сільського господарства Прикарпаття за основними групами товаровиробників у 2002р. |

Валова продукція | Утому числі

рослинництва | тваринництва

Млн. Грн. | У % підсумку | Млн. Грн. | У % підсумку | Млн. Грн. | У % підсумку

Всі категорії господарств | 1647,7 | 100,0 | 814,8 | 100,0 | 832,3 | 100,0

Сільськогосподарські підприємства в тому числі | 132,1 | 8,0 | 79,0 | 9,7 | 53,1 | 6,4

Державні сільськогосподарські підприємства | 7,2 | 0,4 | 6,2 | 0,8 | 1,0 | 0,1

Недержавні сільськогосподарські підприємства

З них: | 124,9 | 7,6 | 72,8 | 8,9 | 52,1 | 6,3

Господарські товариства | 81,4 | 4,9 | 38,3 | 4,7 | 43,1 | 5,2

Сільськосподарські кооперативи, підсобні та ін. Недержавні с/г підприємства установ і організацій, приватні (приватно-орендні) підприємства | 30,4 | 1,8 | 24,0 | 2,9 | 6,4 | 0,8

Селянські (фермерські) господарства | 13,1 | 0,9 | 10,5 | 1,3 | 2,6 | 0,3

Господарства населення | 1515,0 | 92,0 | 735,8 | 90,3 | 779,2 | 93,6

Основнож, очевидно особливістю аграрного сектору як прикарпаття, так і України вцілому, є падіння обє’мів сільськогоспадорського виробництва (див., зокрема, табл, .3.). Більше того, в цілому по Україні згор тання обсягів виробництва вказаної галузі досяглло таких масштабів, яких, цитуючи академіка Юрчишина В.В., “...в мирний і безконфліктний час не знала жодна країна світу- ні в історичному минулому, ні тепер”[3. c.55] У зв’язку з цим не можемо не сказати, що питання розвитку сільського господарства по своїй суті настільки злободенне, що йому важко знайти аналоги, оскільки воно торкається всіх сторін нашого життя, починаючи від щоденних проблем самотньої похилої жінки і кінчаючи питанням політичного устрою держави. Сухі цифри статистики є лише зовнішнім вираженням тих глибинних процесів, які проходять сьогодні як в агропромисловому комплексі, так і в економіці України в цілому. Задумуючись над причинами, що поставили сільське господарство країни фактично на грань паралізації, мимоволі приходиш до висновку про необхідність акцентувати увагу на таких аспектах.

Перше. Був період, коли переважна більшість вітчизняних вчених при аналізі стану економіки країни, особливо в перші роки незалежності, сходилася на думці, що однією з основних причин кризи був власне вихід України зі складу колишнього СРСР. Правомірність такого висновку не підлягає сумніву. Але виникає одне зауваження. Це без заперечень можна прийняти в першу чергу по відношенню до промисловості. Спеціалізація виробництва, налагоджені господарські зв'язки, прив'язаність до джерел сировини і їх розміщення в конкретному регіоні - ці та інші фактори були і залишаються визначальними для організації промислового виробництва. Тому зрозуміло, що вихід України з складу CPCР не міг не вплинути на динаміку і масштаби вітчизняної промисловості. Що, врешті-решт, і мало місце. А от характер і природа сільського господарства визначаються іншими факторами. Розглянуті вище причини, які визначали об'єм промислового виробництва, по відношенню до сільськогосподарського могли проявитися лише опосередковано, зокрема, вплинути на рівень його матеріально-технічного забезпечення, наявності засобів механізації, мінеральних добрив і т. д., але ж вирішальні чинники сільськогосподарського виробництва в країні не зазнали істотних змін. Кліматичні умови в Україні залишились таким ж, що були і 10, і 100 років тому, у відомому розумінні можна стверджувати, що й поля залишились тими ж (хоча це доволі проблематичне питання), не зазнала суттєвих змін вікова структура населення, в кінці кінців, сама територія України після проголошення нею незалежності залишилась незмінною. Ми не випадково вдалися до розгляду цих очевидних, на перший погляд, питань. Просто з врахуванням