Але складна, багатоукладна економіка містить у своєму складі і державний сектор, який відіграє у її функціонуванні не останню роль. Перебування майна у державній власності передбачає необхідність існування відповідної розгалуженої системи органів державного управління, на які покладаються виконавчі і розпорядчі функції щодо використання цього майна, управління ним. Тут держава реалізує всі свої повноваження, як власник майна, застосовуючи як економічні, так і позаекономічні, адміністративні методи.

Але і тут, у цьому секторі економіки є відмінності між казенними і іншими підприємствами.

Казенним підприємством є таке підприємство, що не підлягає приватизації і відповідає одній з умов:

провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватися лише державним підприємством;

головним споживачем продукції підприємства (більш як 50 відсотків) є держава;

підприємство є суб'єктом природних монополій.

Підприємства, які орієнтовані переважно на державний попит або на виконання суспільне значущих функцій, повна комерціалізація яких або неможлива, або недоцільна, мають перебувати у безпосередньому веденні відповідних міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. Це підприємства базисної інфраструктури, що мають загальнонаціональне значення і працюють у режимі переважно фіксованих цін, підприємства оборонної промисловості та деякі інші, їхній характер є некомерційним, соціальна значущість — високою, тому контроль державних органів за ними є постійним.

Інші підприємства державного сектора можна віднести до комерційних і вони мають працювати за тими ж критеріями, що і підприємства недержавного сектору, самостійно забезпечуючи своє існування в умовах ринкової конкуренції. Держава надає їм власність у повне господарське відання. Фонд державного майна здійснює управління часткою державного майна і не має права втручатися у господарську діяльність підприємств.

Щодо інших секторів економіки, держава, в особі її органів та посадових осіб, здійснює регулювання, але це не означає, що держава при цьому втрачає свій владний характер.

Регулювання з боку держави застосовується для забезпечення безпеки громадян від можливих несприятливих наслідків ведення господарської діяльності, захисту прав споживачів від неправомірних дій комерційних організацій, стабілізації макроекономічних процесів, формування матеріального державного резерву.

Можливість вільного використання своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої, не забороненої законом, економічної діяльності, має межі своєї реалізації, визначені необхідністю забезпечення прав інших суб'єктів права. Якщо взаємовідносини у межах приватноправових зв'язків виникають для задоволення окремих матеріальних потреб особистості, а інтереси суб'єктів пов'язані з отриманням прибутку, то, з іншого боку, у соціумі завжди існують публічні інтереси, що мають забезпечити цілісність, стабільність і нормальний розвиток організацій, держави в цілому Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995. — С. 55..

Тому всі засоби, що використовуються при реалізації адміністративно-правового впливу на економічні відносини, мають певну специфіку. Ці засоби:

використовуються органами державної виконавчої влади;

застосовуються на основі правових норм;

пов'язані з визначенням меж господарської діяльності;

їх призначенням є визнання статусу суб'єктів підприємницької діяльності і підтвердження можливого для них виду поведінки;

контроль за здійснюваною діяльністю, своєчасність застосування засобів забезпечення і примусу у випадку ухилення від виконання встановлених обов'язків і заборон;

вони часто пов'язані з встановленням реєстраційного, повідомлювального або дозволяючого адміністративно-правових режимів;

формою їх вираження, як правило, є індивідуальні правозастосовчі акти виконавчої влади, адміністративні договори, акти реєстрації тощо;

засоби захисту публічних інтересів в економічній сфері (визначають) певні правила за посередництва встановлення загальних (спільних) для всіх суб'єктів комерційної діяльності економічних параметрів Административное право России. Особенная часть: Учебник для вузов (Отв. редактор проф. Д. Н. Бахрах. — М., 1997. — С. 257—258..

Роль держави в регулюванні економіки при побудові ринкової економіки значно відрізняється від тієї, яку вона має в умовах функціонування вже добре відрегульованої ринкової економіки. Самоорганізація — а ринок є класичним зразком самоорганізації — характерна для досить усталених систем. Коли ж відбуваються перехідні процеси, трансформація однієї економічної системи в іншу, самоорганізація може виконувати консервативну, захисну функцію, повертаючи систему до її попереднього стану, уникаючи зовнішніх перешкод.

На стадії формування ринкової економіки можна виокремити кілька напрямків активної державної економічної політики.

Перший — формування нової системи відносин власності, що притаманна багатоукладній економіці. На цьому етапі держава має створити всі умови для швидкої і всеохоплюючої приватизації державного майна.

Другий — становлення малого підприємництва, у тому числі фермерських господарств. Цей процес потребує державної підтримки, застосування таких заходів, як пільгові ставки кредитів, тимчасове звільнення від податків тощо.

Третій — за активного сприяння держави відбувається формування основних елементів ринкової економіки, зокрема фінансовий і фондовий ринки, інститути регулювання ринку праці і зайнятості — інфраструктури ринкової економіки взагалі Стеченко Д. М. Державне регулювання екноміки. — К., 2000. — С. 22..

Об'єктом державного регулювання в даному випадку є економіка або економічні відносини.

У найбільш загальному вигляді економіка визначається як системний господарський комплекс, що містить у собі взаємопов'язані і взаємозалежні ланки, по-перше, суспільного виробництва, по-друге — розподілу і по-третє — обміну виробленого продукту в масштабах усієї держави.

Економіка є складною поліструктурною системою, що функціонує з метою задоволення матеріальних потреб суспільства. Основними складовими цієї системи є галузі, підгалузі та їхні комплекси Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К., 1999. — С. 356..

Термін «галузь економіки»