Складовими економічної системи України є: промисловість, енергетичний комплекс, агропромисловий комплекс, будівельний комплекс, транспорт і дорожнє господарство, зв'язок, житлове господарство, побутове обслуговування населення, сфера використання й охорони природних ресурсів, сфера обігу фінансових ресурсів тощо.

2. Функції та завдання державного управління економікою

До завдань державного регулювання економікою України в умовах її переходу до ринкових відносин належать такі:

забезпечити справедливість оподаткування;

сприяти оптимальному обмеженню суми податків, що стягуються з підприємств, без різкого зменшення доходної частини бюджету;

активізувати виробництво товарів народного споживання за допомогою економічних важелів;

забезпечити раціональне природокористування;

забезпечити соціальний захист населення;

забезпечити збалансованість всіх галузей господарського комплексу;

забезпечити підвищення рівня зайнятості населення;

стимулювати розвиток ресурсо- та енергозберігаючих виробництв;

захищати економічні інтереси української економіки, вітчизняного товаровиробника;

заохочувати конкуренцію;

обмежувати монополізм;

сприяти задоволенню першочергових потреб населення у товарах і послугах;

створити розгалужену інфраструктуру тощо Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. — Харків: Право, 2001. – С. 274..

Функції можна визначити як основні напрямки діяльності суб'єкту, здійснення яких дозволяє досягти мети діяльності.

Необхідність розв’язання, вирішення цих завдань обумовлюється такими чинниками:

необхідністю надзвичайних заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення господарства;

необхідністю адаптації економіки та системи управління;

необхідністю проведення активної соціальної політики з метою

пом'якшення економічних наслідків зміни системи господарювання;

необхідністю проведення структурної політики;

необхідністю проведення антимонопольної політики.

Зокрема, серйозну стурбованість викликає недостатня захищеність прав людини в умовах переходу до ринку, необхідність певної адаптації значного прошарку населення (пенсіонерів, працівників невисокої кваліфікації тощо).

В цілому можна зробити висновок, що переважна більшість фахівців вважає втручання держави у ринкові відносини необхідним і виправданим — якщо мова йде про розумні межі Морозова Л. А. Функции Российского государства на современном этапе // Гос. и право. 1993. — № 6. — С. 104—105..

Разом із тим не можна ігнорувати й ту обставину, що надто активніше й тривале втручання держави в економіку може бути шкідливим. Особливо, якщо таке втручання є багаторічною, стійкою традицією і ґрунтується на монополії державного управління. Крім того, треба враховувати, що потрібно поступово звужувати сфери адміністративно-правового регулювання економічних відносин та змінювати форми державного впливу на зв'язки суб'єктів, що господарюють Юсупов В. А. Актуальные проблемы административного права // Сов. гос. И право. — 1991.—№ П. — С. 36.

Виходячи з цього, слід звернути увагу на таке явище, як монополізм державного управління.

В літературі неодноразово зазначалося, що умовою створення та функціонування ринку є подолання монополізму виробників, передумовою чого, в свою чергу, є конкуренція, економічне змагання Мамутов В. К. Правовое обеспечение условий для развития соревнования в экономике // Гос. и право. — 1992. — № 8. — С. 56—64; Аникина Н. В. К разработке советского антимонопольного законодательства // Сов. гос. и право. —1990.— №10.— С. 31—37..

Із цим, безумовно, слід погодитись. Разом із тим, крім монополізму виробників, за системи господарства, яка ґрунтувалась на державній власності на засоби виробництва і відповідно до цього — на монопольній системі управління виробництвом, розподілу та перерозподілу матеріальних благ, виникає монополізм особливого ґатунку — монополізм на управління або монополізм державного управління економікою.

Цікаво, що цей особливий вид монополізму породив і особливий вид конкуренції. Це не конкуренція між товаровиробниками за те, щоб виробити товарів більше і кращої якості, а конкуренція між відомствами за капітальні вкладення, за додаткові кошти і фонди. В умовах державної монополії на організацію управління, планування тощо підприємства-виробники змагаються не за покупця на товари та послуги, а зате, щоб органами державного управління було встановлено невисокий план, а також високі ціни, котрі дозволяють за мінімальної виробничої та комерційної активності виконати поставлене завдання. Внаслідок такої конкуренції між виробниками, виникає ще один протиприродний вид конкуренції, характерний для ситуації, коли «ринок» працює не на споживача, а на виробника. Це — конкуренція між покупцями товару, продукції та між споживачами послуг Рубин Ю., Шустов В. От монополии — к рыночной экономике // Хозяйство и право, 1990. — № 6. — С. 50..

Безумовно, такий вид «конкуренції» не може вважатися нормальним.

Спроби подолати монополізм управління економікою або у всякому разі пом'якшити його негативні наслідки в історії Радянської держави здійснювались неодноразово, причому не лише в періоди «реформації», але й у так звані, «застойні часи».

Зокрема, неодноразово мова йшла про необхідність розширення прав господарюючих суб'єктів. Для того, щоб пом'якшити централізацію управління (тобто, фактично хоч трохи зменшити чи подрібнити монопольні засади у цій сфері), свого часу були створені господарські системи.

Однак, саме по собі включення управлінського апарату до складу господарських систем практично нічого не дало, хіба що діяльність органів управління систем почали зараховувати до виробничо-господарської.

Вказана проблема загострювалась тим, що монополізм державного управління, поєднаний з делегуванням державою тих чи інших повноважень певним державним органам, сполучався з колізією «вузьковідомчих» та «місницьких» інтересів, які не міг подолати і «політичний підхід» до вирішення господарських питань.

У середині 80-х років відбувався пошук шляхів виходу з ситуації, що склалась, але слід зазначити, що й широкомасштабний економічний експеримент Крупномасштабный экономический эксперимент: организационно-правовые и экономические проблемы: «Круглый стол» журнала «Советское государство и право» // Сов. гос. и право, 1985. — № 6. — С.42—64., і введення «повного господарського розрахунку Басин Ю. Г. Правовая модель хозяйственного расчета // Сов. гос. и право, 1988. — №4. — С. 50—57. і ряд