ЗМІСТ

ВСТУП

Основним регулятором еконо-міки є ринок, який регулює найваж-ливіші параметри економічного розвитку. Насамперед ринковий механізм об'єднує виробників і споживачів в єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту. Ринок сприяє ефективному розподілу ресурсів. Це озна-чає, що він спрямовує ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, примушує підприємців застосовувати найбільш ефективні комбінації використання обмежених ресурсів, сприяє розробці та впровадженню нових, найбільш ефективних технологій. І нарешті, ринок виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті господарські суб'єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкової конкуренції.

Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Дана взаємодія веде до формування рівноважної ціни, при якій величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку3, при якому ні один з економічних агентів (за інших рівних умов) не змінює своє рішення про заплановану величину індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують.

Отже, ринок перебуває у рівновазі, коли при певному обсязі ринкових угод у фізичному виразі ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.

Ринковий механізм реалізує тенденцію до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.

Стан ринкової рівноваги не обов'язково єдиний. Множинність станів рівноваги визначається існуванням аномалій у формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції - обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному виразі при заданих попиті і пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.

У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, при яких діють лише фактори попиту або лише фактори пропозиції. Набагато частіше трапляються ситуації, за яких дані фактори діють одночасно. Щоб успішно вирішити зазначені проблеми, слід спеціально виділити і аналізувати стан рівноваги на ринку товарів і послуг.

Метою курсової роботи є здійснення економічного аналізу ринкової рівноваги на ринку товарів і послуг.

Завданням курсової роботи є:

Курсова робота складається з вступу, 3 основних розділів та висновків і пропозицій.

1. КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ РИНКОВОЇ РІВНОВАГИ

Існує декілька моделей ринкової рівноваги:

класична модель рівноваги;

кейнсіанська модель рівноваги;

модель Манделла – Флемінга.

Класичну модель можна розглядати як складну систему, що складається із взаємопов'язаних підсистем, кожна з яких харак-теризує стан окремого ринку.

За класичною моделлю, держава активно не втручається в економіку, а виконує тільки «королівські» функції: захист від зовнішньої небезпеки, підтримка правопорядку тощо.

Класична модель макрорівноваги – взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій - це пояснююча короткострокова модель, яка описує спосіб досягнення еконо-мічного оптимуму без державного втручання. [3]

Під класичною моделлю будемо розуміти результати дослі-дження представників Кембриджської (Альфред Маршалл, Ар-тур Пігу. Роберт Хоутрі. Д. Робертсон) та Лозаннської (Леон Вальрас, Вільфредо Парето) шкіл.

Класична модель макрорівноваги може бути представлена декількома основними гіпотезами: [2]

1. В класичній моделі характеризується конкурентна рин-кова система, для якої справедливий закон Сея: пропозиція створює свій власний попит.

2. Класична модель орієнтована на макрорівновагу в умо-вах повної та ефективної зайнятості.

3. Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів (головний ресурс - робоча сила).

4. Макрорівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів, благ, грошей та заощаджень.

Головним ресурсом у класичній моделі є робоча сила. Ринок робочої сили - основа ринку ресурсів.

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість з яких залежить від товарного ринку. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, — це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за певну плату, а роботодавці представляють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати. [7]

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо.

Попит на робочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічною оснащеністю виробництва. Ціни на товари споживчого ринку безпосередньо впливають на рівень і оплату робочої сили. Все це зумовлює перелив капіталу, зміну в попиті й пропозиції робочої сили, появу безробіття та ін., що дуже часто ускладнює відносини між економічними суб'єктами. Тому в налагодженні найраціональніших економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі.

Ринок праці в ринковій економіці — це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридичне рівноправні особи. В цьому полягає унікальність ринку праці, його відміна від інших ринків.

За своїм змістом ринок праці складається із трьох