3. Вирішення основних проблем оздоровлення фінансів України у період перехідної економіки.

Основним стратегічним вектором продовження економічних реформ слід визначити створення соціально орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів власного виробництва, моделювання його за оціночним критерієм приросту економічного ефекту.

Головним завданням поточного періоду є надання більшої керованості процесам, що відбуваються в економіці і соціальній сфері України. З цією метою видається доцільним:

1. Розробити концепцію національної доктрини економічного реформування та побудови громадянського суспільства, яка б висвітлювала стратегію державного регулювання економіки, співвідношення управління на макро- та мікрорівні в ринкових умовах із врахуванням динамічних змін у зовнішньому середовищі.

Передбачити в цій концепції гармонізацію державних та ринкових важелів, а також механізм гнучкого коригування економічних реформ в Україні з урахуванням постійних змін у світовій економіці.

З огляду на сучасний соціально-економічний стан, національна доктрина має бути:

самостійною із забезпеченням безумовного пріоритету національних інтересів і національної безпеки;

орієнтуватися на послідовну відкритість національної економіки з урахуванням тенденцій глобалізації економічного розвитку і конкуренції;

рішучою і послідовною, але водночас і гнучкою у межах визначеної економічної стратегії;

принципово важливо, щоб економічна політика була загальнонаціональною, а не окремих політичних партій і рухів. На сьогодні необхідне хоча б мінімальне політичне порозуміння з ключових питань національного розвитку.

Особливість і гострота сучасного стану національної економіки вимагають ринкової інституціоналізації з ефективною державною участю в управлінні соціально-економічними процесами.

2. У соціальній свідомості громадян України потрібне розуміння того, що покращення ситуації в державі можливе тільки на системній основі. Ніякі, навіть гучні аматорські заходи ситуацію не виправлять. Перш за все, необхідна послідовна структурна політика, орієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки України, прискорення її інтеграції в сучасну світогосподарську систему.

3. Вважати за пріоритетний напрям розвитку економічної наукової думки теоретичні дослідження та практичне вирішення проблем, які пов’язані з інституціональними перетвореннями в Україні і з формуванням основ громадянського суспільства, поєднанням моральних та ринкових принципів економічного розвитку.

4. Визнати важливою проблемою - питання співвідношення політики і економіки, оскільки, якщо політика превалює над економікою, то економіка неминуче занепадає, подавляючись директивною системою, яка не сприяє нормальному господарському функціонуванню на ринкових засадах.

5. Потребує окремого розгляду питання координації дій виконавчої і законодавчої влади щодо економічного розвитку та вдосконалення монетарної політики, оскільки суб'єкти господарювання в Україні звикли ближче до фіскальних засобів, а не до прийнятої у цивілізованих країнах монетарної політики.

6. Податкова та грошово-кредитна політика повинна мати за мету, перш за все, забезпечення стабільної та сприятливої кон’юнктури господарювання у реальному секторі економіки. Цьому ж має бути підпорядкована діяльність всієї банківсько-фінансової системи держави у виключно утворювальному напрямі сталого розвитку.

Відродження платоспроможного сукупного попиту є найефективнішим і найдоступнішим кроком на шляху до пожвавлення власного товаровиробництва, нормального руху товарів і грошей на внутрішньому ринку.

Грошово-кредитна політика, яка своєю метою має економічну стабілізацію, повинна здійснюватися не в межах вузької і низькоефективної взаємодії: “стиснення грошової маси – зменшення відносного бюджетного дефіциту – скорочення попиту – зниження інфляції”. Щодо цього напряму економічної політики треба керуватися ширшою системою, а саме: “накопичення капіталу – розширення попиту – зростання зайнятості і виробництва – зростання бюджетних доходів – скорочення бюджетного дефіциту та дефіциту платіжного балансу – зниження інфляції”.

Слід скоригувати політику стабілізації і починати з оздоровлення фінансів підприємств і галузей, розв’язання проблем формування і цільового використання інвестиційного потенціалу виробничої сфери, відтворення і накопичення капіталу на новій технічній основі.

8. Як інструмент реалізації ефективної податкової політики особливого значення набуває Податковий кодекс України – систематизований законодавчий акт, який має забезпечити комплексний підхід до вирішення наболілих проблем податкового права.

Прийняття Податкового кодексу дозволить побудувати стабільну, зрозумілу податкову політику, забезпечить збалансованість загальнодержавних та приватних інтересів, сприятиме розвиткові підприємництва, активізації інвестиційної діяльності. Це - єдиний шлях нарощування національного багатства України та добробуту її громадян.

Напередодні розгляду Верховною Радою України Податкового кодексу слід провести на експертному рівні обговорення проблем створення ефективної фінансової і податкової систем, а також розглянути можливі наслідки їх впровадження. Провести також дискусію з питань співвідношення монетарної та бюджетної політики в державі.

9. Принципово важливого, якщо не ключового значення в сучасних умовах набувають соціальні фактори економічного розвитку. Взагалі людей цікавить не макроекономіка і мікроекономіка, котрі є поняттями досить абстрактними, а економіка країни, де вони живуть. Не макро- і мікроекономічні, не зовнішньоекономічні і, навіть не просто економічні реформи, а, в першу чергу їх соціальні наслідки.

Формуючи політику економічного зростання, важливо розуміти, наскільки вона відповідатиме критеріям економічної і соціальної доцільності.

Основна спрямованість соціальних реформ – забезпечення зростання вагомості і домінуючої ролі доходів від трудової діяльності. Необхідно запровадити систему пріоритетів в економічній політиці, забезпечивши досягнення суттєвих змін у пропорціях доходу на користь заробітної плати, державного бюджету і виробничих інвестицій.

10. Забезпечення конкурентоспроможності української економіки потребує насамперед активізації інноваційної діяльності. Тільки на цьому шляху Україна зможе на гідних засадах інтегруватися у світове співтовариство, забезпечити необхідний рівень економічної безпеки та добробуту населення.

З метою активізації інноваційного процесу в Україні вбачається доцільним запровадити в практику заходи законодавчого і організаційного характеру. Для затвердження на законодавчому рівні пропонується розробити норми, які б встановлювали:

порядок оподаткування, згідно з яким розмір бази оподаткування прибутку підприємств та організацій повинен зменшуватися на суму коштів, яка була ними спрямована безпосередньо на науково-технічну та інноваційну діяльність;

механізм забезпечення "податкових канікул" для учасників реалізації інноваційного проекту на