З цією метою пропонується запровадити у практику такі організаційні заходи:

- державне страхування ризиків від інноваційної діяльності з наступним відшкодуванням інвесторам визначеної частки можливих фінансових втрат, викликаних неспроможністю інноваційних проектів при їх венчурному фінансуванні;

- розвиток інноваційної інфраструктури, пристосованої до ринкових умов.

Доцільно за участю Держкомнауки, Міносвіти, Держкомпідприємництва, Держіннофонду розробити міжгалузеву програму активізації інноваційної діяльності в Україні, яка передбачатиме створення інноваційно-технологічних центрів за рахунок коштів регіонів, а також при залученні коштів федерального бюджету, завданням яких є доведення результатів до необхідного рівня конкурентоспроможності і випуск нової продукції невеликими партіями для апробації на ринку.

11. Світовий досвід свідчить, що найефективнішим стимулом економічного розвитку є підвищення рівня внутрішнього споживання, а для цього слід докорінно переглянути грошово-кредитну політику, систему заробітної плати і соціального забезпечення.

12. З метою досягнення економічного зростання слід критично переглянути варіанти розвитку, запропоновані для України з боку Світового Банку. Запровадити ефективний та гнучкий механізм захисту національного товаровиробника з дотриманням вимог ГАТТ/СОТ, який би передбачав:

першочергове освоєння вітчизняними товаровиробниками внутрішнього ринку з подальшим виходом на зовнішній;

запобігання необмеженій експансії іноземних товаровиробників на економічний простір України (до речі, до таких заходів вдавалася свого часу адміністрація Рейгана);

забезпечення безперечного пріоритету національних інтересів у цій сфері.

Висновок

На запитання «Коли держава проявляє свою активність?» можна дати відносно просту відповідь, скористав-шись результатами дослідження, проведеного у попередній гла-ві: «Держава має проявляти свою активність тоді, коли за це висловлюється достатня більшість голосів відповідної інститу-ції». В яких же випадках може сформуватися така більшість? Можна було б припустити, що фінансова наука вже знайшла відповідь на це запитання. Проте це не так. Представники тра-диційної фінансової науки не вважали вирішення такого роду політико-економічних питань справою першочерговою. Спо-чатку вони вилучали зі свого аналізу процес прийняття по-літичних рішень. Застосування інструментів державного регу-лювання економіки пояснювалося виключно відмовою функці-онування ринкових механізмів. Порушення функціонування ринку (відмова ринку) — це економічна ситуація, за якої ри-нок неспроможний за допомогою властивих йому інструментів і механізмів самостійно регулювати попит та пропозицію. При цьому надзвичайно важливо чітко ідентифікувати випадки відмови ринку. Аналіз випадків порушення функціонування ринку не торкається питання прийняття політичних рішень, спрямова-них на подолання явища відмови ринку. Щодо цього у працях представників традиційної фінансової науки знаходимо лише поодинокі натяки. . З цією метою ми знову звернемося до теорії при-йняття рішень більшістю у взаємозв'язку з теорією порушення функціонування ринку: схарактеризовані механізм практичної реалізації рішень щодо державного втру-чання в економіку та засоби обмеження чи збільшення масшта-бів державної інтервенції.

Порушення функціонування ринку може відбу-ватися в найрізноманітніших формах. Як ре-зультат, маємо відповідь на ряд питань: чому, наприклад, ринки страхових послуг не завжди функціонують на задовільному рів-ні або чому за сумнівної якості товарів продавці й покупці не завжди можуть дійти згоди, через що може виникнути необхід-ність врегулювання ринкових процесів. Для фінансової науки, в центрі уваги якої є вивчення державних видатків і доходів, ве-ликий інтерес становить інша форма відмови функціонування ринку, яка виникає при виробництві суспільних благ.