Визначено, що для продажу на комерційних конкурсах передбачаються пакети акцій розміром не менш 26% статутного фонду (в окремих випадках, для підприємств з великою вартістю основних фондів, - не менш 15%).

Для некомерційних конкурсів передбачено виставлення для продажу пакетів акцій не менш ніж 51% статутного фонду. При цьому, для проведення таких конкурсів можуть залучатися фірми-радники.

Указ “Про прискорення перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства” передбачає корпоратизацію, тобто перетворення у відкриті акціонерні товариства, 100% акцій яких буде знаходитись у державній власності, всіх великих і середніх державних підприємств, крім тих, що увійдуть до переліку казених. Це дозволить значно прискорити процес приватизації, тому що зараз саме процес корпоратизації, який включає в себе оцінку підприємств, розробку його статутних документів, займає майже півроку.

І, нарешті, останній проект Указу з цієї низки - Указ “Про заходи щодо регулювання відносин заборгованості підприємств”. Цим Указом буде дозволено погашати прострочені борги державних підприємств та підприємств з державною часткою за рахунок продажу майна, що належить державі у цих підприємствах.

Які ж проблеми виникають в процесі приватизації зараз і які можливості є для інвесторів під час цього процесу.

Сьогодні ФДМУ доводиться одночасно вирішувати протилежні завдання: з одного боку - продавати об`єкти приватизації якомога дорожче, з метою наповнення державного бюджету, а з іншого - намагатись залучити максимальний обсяг інвестицій для українських підприємств.

Зрозуміло, що неконкурентні способи приватизації, такі як викуп або пільговий продаж акцій працівникам і керівництву підприємств, можна розглядати лише з точки зору їх подальшого перерозподілу. Неконкурентні способи продажу характеризуються продажем за номінальною вартістю або і зовсім безоплатною передачею майна. Беручи до уваги той факт, що більшість коштів, які надходять для сплати, становлять приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, надходження до бюджету від неконкурентних способів продажу наближаються до нуля. Інвестиційний потенціал трудових колективів та інших категорій громадян, що мають пільги при придбанні акцій, є наймізернішим, якщо він є взагалі. З іншого боку, такі способи продажу забезпечують певний соціальний ефект, дозволяючи працівникам підприємств, більша частина яких ледь зводить кінці з кінцями, дешево (за номінальною вартістю) або безоплатно отримати частину акцій свого підприємства. Неконкурентні способи продажу створюють досить широке коло власників акцій, готових при слушній нагоді викинути їх на вторинний ринок цінних паперів з метою отримання “живих” грошей.

Крім того, деякі інвестори, користуючись нестачею коштів у робітників та керівництва підприємств, пропонують сплатити за них суму, необхідну для викупу акцій на пільгових умовах. При цьому такі інвестори мають можливість акумулювати пакет акцій підприємства за ціною, значно нижчою ніж при конкурентному продажу, працівники ж отримують або грошові кошти (тобто, фактично вже на цьому етапі відбувається процес вторинного продажу) або додаткову частку акцій.

1.2.3. Способи продажу пакетів акцій підприємств в процесі приватизації

Серед конкурентних способів продажу необхідно виділити ті, які пов`язані з надходженням грошових коштів, як в наслідок прямого придбання, так і в процесі виконання інвестиційних зобов`язань.

Сертифікатні аукціони за ПМС та КС не призводять до прямого надходження коштів в силу специфіки своїх засобів платежу. Ми розуміємо, що такий вид продажу не несе за собою будь-якої відповідальності покупця за подальший розвиток підприємств. Сертифікатні аукціони дають можливість лише попередньо визначити ринкову ціну того чи іншого пакету акцій підприємства. У процесі продажу на сертифікатних аукціонах відбувається певний розпил акцій і, тому, навіть для привабливих підприємств важко знайти власника досить великого пакету, який би міг виступити у ролі інвестора. Такий інвестор може утворитися тільки на вторинному ринку цінних паперів, але для цього повинен діяти розвинений фондовий ринок, якого в нас, на жаль, ще немає. Проте, інвестори за допомогою українських фірм-посередників мають можливість придбати досить значні пакети акцій за помірною ціною. Як правило, це портфельні інвестори, зацікавлені в перепродажі акцій. Такий вид продажу дуже зручний для них, бо не несе за собою жодних зобов`язань щодо подальшої долі підприємства.

Найбільше відповідають завданню наповнення державного бюджету продаж акцій на фондових біржах та грошових аукціонах. В такому випадку вся сума коштів, отримана за пакети акцій надходить до держави. При цьому, покупець, знов таки просто сплачує вартість пакету і не хвилюється за внесення будь-яких інвестицій. Успішна робота підприємства цікавить більшість таких покупців лише з току зору спекулятивного підвищення вартості придбаних акцій.

Процедура проведення грошових аукціонів значно дешевша ніж проведення інвестиційних тендерів. Вона не потребує таких великих витрат на західних консультантів та попередню реструктуризацію підприємств. Крім того, аукціони більш відкриті для участі потенційних інвесторів. Вони надають рівні умови для участі як відчизняним, так і іноземним інвесторам, не встановлюють жодних умов та обмежень. Вони, на відміну від інвестиційних конкурсів, не потребують створення системи контролю за додержанням інвестиційних або інших зобов`язань. Великою перевагою грошових аукціонів є те, що їх можна здійснювати дуже швидко, тобто є можливість надати їм масового характеру. Інвесторів повинна зацікавити більш “прозора” у порівнянні з комерційними конкурсами процедура визначення переможця.

Проте, деяких інвесторів, які планують в подальшому вносити дуже значні кошти в розвиток підприємств, може не влаштовувати спекулятивно взвинчену вартість пакетів,