2010 | 46008,5 | 28091,9 | 11377,5

2015 | 44616,5 | 26570,7 | 11840,1

2020 | 43150,8 | 24905,7 | 12273,8

2025 | 41741,2 | 23716,9 | 12534,4

2030 | 40536,2 | 22566,3 | 12950,5

2035 | 39280,5 | 21066,1 | 13475,8

2040 | 36526,3 | 19533,0 | 14328,0

Всі вищеназвані причини призводять до руйнування пенсійної страхової системи, оскільки витрати на пенсійне забезпечення покриваються лише на 66,1 % надходженнями від страхових внесків. Якщо не змінити ситуацію, страхові принципи в пенсійному забезпеченні буде знівельовано.

Вирішити ці проблеми можна шляхом:

розширення бази нарахувань страхових внесків за рахунок легалізації та підвищення рівня заробітної плати (через оформлення трудових відносин, посилення ролі соціального діалогу під час установлення рівня доходу, з якого справляються внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, скорочення неповної зайнятості та безробіття);

запровадження єдиного соціального внеску і створення державного реєстру соціального страхування;

поетапного запровадження паритетної сплати страхових внесків страхувальниками та застрахованими особами;

посилення контролю і відповідальності за дотримання законодавства про оплату праці та сплату страхових внесків;

перегляду прав на дострокові пенсії за результатами атестації робочих місць;

перегляду пенсійного віку відповідно до зростання тривалості життя;

виключення можливості ухвалення рішень про перегляд розмірів пенсій без врахування реальних можливостей бюджету Пенсійного фонду та відповідних актуальних розрахунків (фінансовий аналіз коротко - і довгострокових наслідків функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов’язань, довгостроковий прогноз стану та стабільності системи, докладний аналіз коротко - і довгострокових фінансових наслідків будь-яких змін у цій системі).

За прогнозними розрахунками Пенсійного фонду України лише в 2009 році бюджет Пенсійного фонду стане збалансованим. Кошти державного бюджету залучатимуться відповідно до законодавства на розмежування джерел фінансування не властивих Пенсійному фонду програм.

Причини, які зумовлюють відсутність прямого зв’язку між розміром пенсії та страховими внесками впродовж трудової діяльності , можна назвати такі:

виплата з Пенсійного фонду пенсій окремим категоріям громадян у розмірах, що перевищують фактичну сплату ними страхових внесків, за рахунок внесків інших застрахованих осіб;

наявність більш як двадцяти законів, котрі встановлюють особливі умови пенсійного забезпечення для певних категорій громадян;

брак дієвих стимулів до сплати страхових внесків за період, що перевищує тривалість стажу, тобто для отримання мінімальної пенсії за віком (20 років – для жінок, 25 років – для чоловіків).

Посилити страхові принципи в солідарній системі пенсійного страхування можна через такі заходи:

призначення пенсій залежно від страхового стажу та сплачених внесків (забезпечення мінімальних соціальних стандартів життя пенсіонерів буде провадитись за рахунок державної соціальної допомоги);

переведення пенсій, що призначаються на пільгових умовах, із солідарної в накопичувальну професійну пенсійну систему;

уніфікацію законодавства щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб до єдиних базових принципів, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

удосконалення механізму індексації пенсій та їхнього підвищення відповідно до зростання середньої заробітної плати.

Надалі розвивати накопичувальну пенсійну систему можна через:

удосконалення інфраструктури фінансового ринку;

розвиток корпоративного управління та фінансових інструментів;

створення програмно-технічного комплексу для функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення;

удосконалення та уніфікацію податкового законодавства щодо функціонування суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення;

звільнення від податку на додану вартість послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів, установлення рівних ставок оподаткування для пенсійних виплат, котрі роблять суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення;

підвищення інституційної спроможності, рівня та якості професійної підготовки суб’єктів системи пенсійного забезпечення;

створення системи електронного звітування роботодавців і запровадження місячної звітності страхувальників;

захист прав інституційних інвесторів.

Відповідно до наукових досліджень пенсійні активи обов’язкової накопичувальної системи (грошові кошти, цінні папери, майнові права та зобов’язання щодо них, які сформовано відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в Накопичувальному фонді) через 40 років після запровадження (за умови 5%-ї ставки доходності) досягнуть 60% номінального валового внутрішнього продукту, що свідчитиме про виникнення справді потужного джерела оздоровлення економічного середовища в Україні.

Спрямування 50% інвестиційного ресурсу (348 млрд. грн.) на розвиток вітчизняної економіки сприятиме в 2020 році зростанню валового внутрішнього продукту держави на 5,9 %, фонду оплати праці – на 6,9 %, підвищенню розмірів пенсій у солідарній системі на 6,9 %, а в накопичувальній – на 2,8 %.

У довгостроковій перспективі (через 40 років) це призведе до зростання валового внутрішнього продукту на 28,9 %, фонду оплати праці – на 32,1 % і врешті решт збільшення розмірів пенсій у солідарній і накопичувальній системах (на 32,1 % і на14,9 % відповідно).

Чинним законодавством передбачено низку обмежень щодо можливостей запровадження обов’язкової накопичувальної системи – встановлення мінімальної пенсії за віком не нижчої за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, зростання валового внутрішнього продукту (не менше 2 %), бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Проте за фінансової спроможності Державного бюджету компенсувати дефіцит Пенсійного фонду це не буде настільки важливим з огляду на те, що, по-перше, кошти Накопичувального фонду будуть використовуватись на інвестиції, які сприятимуть економічному зростанню, а по-друге, саме існування накопичувальних рахунків стимулюватиме до детінізації заробітної плати та збільшення надходжень до Пенсійного фонду.

Ключовим питанням у стратегії розвитку пенсійної системи в Україні є вдосконалення інформаційного забезпечення цієї системи.

Передбачено вжити заходів щодо:

посилення ролі інформаційно-роз’яснювальної роботи з роботодавцями та застрахованими особами через збільшення обсягів соціальної реклами, використання прогресивних інформаційних технологій;

постійного вдосконалення сучасних засобів наглядної агітації;

створення системи інформування застрахованих осіб про відомості, внесених до їхніх персональних облікових карток в системі персоніфікованого обліку загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

установлення переліку інформації, яка підлягає оприлюдненню, щодо діяльності страхових компаній та банківських установ, які займаються діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення, та