Основним каналом розповсюдження товарів широкого вжитку є роздрібна торгівля, де продавець (експортер) має можливість спілкуватися зі споживачами та отримувати інформацію щодо їх запитів, уподобань, рівня та динаміки по-питу на товар тощо.

Переважна більшість товарів широкого вжитку на світово-му ринку реалізується через посередників, тобто незалежні торговельні компанії, агентські будинки та їх фірми, багато-профільні торговельні будинки та компанії, оптово-роздрібні підрозділи тощо.

Частина виробників товарів широкого вжитку (а це, як правило, малі та середні підприємства) використовують мож-ливості відповідних великих ТНК, створюючи з ними стра-тегічні альянси. Сутність таких союзів полягає в координації на довгостроковій основі виробничої та комерційної діяль-ності її учасників з метою скорочення виробничих і збутових витрат та підвищення конкурентоспроможності.

Сучасна торгівля машинно-технічною продукцією харак-теризується такими особливостями: значне скорочення життєвого циклу більшості видів товарів цієї групи, постійне оновлення номенклатури та асортименту пропонованих ви-робів, штучне моральне старіння, перехід від одиничних до си-стемних продаж і створення відповідних товарів, підвищення вимог до економетричних, гігієнічних, екологічних параметрів товару та його дизайну, необхідність відповідності машин, об-ладнання, комплектуючих вузлів і деталейвимогам Міжнарод-ної організації стандартів, концентрація імпорту машинно-технічної продукції в індустріальне розвинутих країнах, тощо.

Машини та обладнання в зовнішньоторговельній прак-тиці продаються і купуються: 1) у вигляді готових до викори-стання виробів (верстати, насоси, компресори, транспортні за-соби тощо); 2) у розібраному вигляді для подальшого складан-ня в країні-імпортері; 3) у вигляді комплектних об'єктів (цехи та дільниці) промислових підприємств, підприємства у закінченому вигляді, електростанції тощо; 4) у вигляді вузлів, деталей та окремих агрегатів у межах коопераційних угод або як запасних частин для технічного обслуговування і ремонту придбаної раніше техніки. Кожна з цих форм торгівлі має свої особливості.

Експорт/імпорт продукції інтелектуальної праці (патен-ти, ліцензії, інжиніринг). Зовнішньоторгові операції з торгівлі патентами і ліцензіями передбачають реалізацію винаходів пе-редової виробничої технології, технічних знань і досвіду. Ос-нову цих операцій становить захист винаходів та деяких Інших об'єктів промислової власності за допомогою патентно-

го законодавства. Останнє надає патентовласникові моно-польне право на використання такого об'єкта. Це означає, що протягом періоду дії патенту тільки він має право на виготов-лення, використання і продаж товарів, що втілюють даний ви-нахід, чи використання певних способів виготовлення даної .продукції. Патентна ліцензія повинна обов'язково реєструва-тися в патентному відомстві країни ліцензіата, інакше вона вважається недійсною. Надання за кордон ліцензій на викори-стання винаходу, технічних знань і досвіду, а також товарних знаків називається міжнародним ліцензуванням.

Ліцензійні операції в зовнішньоекономічній діяльності відрізняються від операцій купівлі-продажу товарів. Ця різни-ця полягає в наступному:

1) об'єкти ліцензійних операцій (винаходи, передовий ви-робничий досвід тощо) з'являються без прямої орієнтації на ринок;

2) зацікавленість ліцензіара в наданні ліцензії часто спри-чинена не чисто комерційними інтересами, а прагненням зміцнити свої позиції на іноземному ринку шляхом встанов-лення довготривалих зв'язків з партнерами;

3) у ліцензійних операціях, на відміну від угод купівлі-продажу, не відбувається повного відчуження об'єкта угоди від свого власника;

4 ) у ліцензійних операціях має місце по суті передача прав ліцензіату на спосіб господарювання.

Інжинірингові послуги являють собою комплекс інженер-но-консультаційних послуг, які пов'язані зі створенням .„ об'єктів промисловості та сільського господарства, а також за-безпеченням діяльності підприємств за широким спектром цілей їх маркетингової діяльності (від виробництва до збуту).

Інжиніринг як вид зовнішньоторгових операцій має свої специфічні особливості:*

є однією з форм послуг виробничого призначення, яка безпосередньо не втілюється в речовій формі, а є його корисним ефектом. Цей корисний ефект може мати ма-

теріальний носій, як, наприклад, проектна і технічна до-кументація, графіки, креслення тощо, або може не мати, як навчання, управління тощо;*

інжиніринг пов'язаний, в кінцевому результаті, з підго-товкою і забезпеченням процесу виробництва й ре-алізації розрахованих на проміжне і кінцеве споживан-ня матеріальних благ. Самі послуги виробничого харак-теру не входять до складу інжинірингу як уособлена сфера виробничої діяльності;*

інжиніринг має комерційний характер, тобто стає об'єктом купівлі-продажу;*

інжиніринг відрізняється від ліцензії, ноу-хау та інших форм у галузі технологій. Інжинірингові послуги є відтвореними послугами, вартість яких визначається*

суспільне необхідними витратами часу на їх вироб-ництво і таких, що мають багато продавців для їх ре-алізації. Ліцензії ж і ноу-хау пов'язані з реалізацією но-вих, у даний момент не відтворених, знань виробничого призначення, які мають обмежену кількість продавців. Експорт/ імпорт послуг. Торгівля послугами протягом ос-танніх десятиліть є надзвичайно динамічною сферою розвит-ку світового господарства. Наприкінці XX ст. обсяги експорту послугами провідних ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарного експорту. Це значною мірою зумовлюва-лося подальшою диференціацією попиту й індивідуалізацією потреб як виробничих, так і побутових споживачів.

Різноманітність міжнародних послуг, їх подальша дивер-сифікація відповідають характеру сучасного розвитку еко-номічних систем, науково-технічного прогресу. Транспортні, інформаційні, культурно-рекреаційні послуги, зв'язок, торгівля оптова й роздрібна, кредитно-фінансові операції, страхування, операції з нерухомістю, у сфері обігу, виробничі послуги, ремонт і обслуговування автотранспорту — ось лише частина переліку сучасних послуг у зовнішньоекономічній Діяльності.

Дедалі різноманітнішими стають послуги у фінансово-кредитній сфері, що відбувається у зв'язку з поширенням но-вих форм кооперування виробництва, диверсифікацією попи-ту, урізноманітненням вимог до платежів, розрахунків (зокре-ма, за допомогою пластикових карток), страхових, кредитних, бухгалтерських та інших операцій. Деякі послуги є альтерна-тивою інвестиційної діяльності (лізинг, факторинг, форфей-тинг). Причому поширюється діяльність у сфері фінансових послуг, які надають не фінансові структури — промислові підприємства, торговельні заклади, туристичні фірми тощо.

Послуги можуть бути як самостійним об'єктом торгівлі, так і супроводжувати товар, що продається. Згідно зі статис-тичними даними, у країнах з розвинутою ринковою еко-номікою спостерігається