Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Сутність і особливості інвестиційної політики України за умов переходу до ринку

Політику держави щодо механізмів здійснення інвестиційної діяльності, а також пріоритетних напрямів інвестицій називають інвестиційною політикою; це найважливіша складова економічної політики держави. Інвестиційна політика держави в будь-який момеьт розвитку економіки зумовлена цілим рядом факторів: станом основних виробничих фондів і ефективністю їх використання; ступенем розвитку форм власності і рівнем централізації управління; типом відтворення; рівнем науково-технічного прогресу; структурою суспільного виробниц­тва і завданнями щодо її зміни. Особливість інвестиційної політики держави в Україні визначається ситуацією, яка склалася в інвестиційному комплексі та в інвестиційній діяльності.

Із стадії інвестиційного буму Україна перейшла у стадію інвестиційної стагфляції.

З огляду на це інвестиційна політика України включає:

1. Збільшення частки інвестицій у технічне переозброєння і реконструкцію. Приріст виробничих потужностей за рахунок нового будівництва здійснюватиметься лише у випадках, коли запровадження такої потужності визначене як пріоритетне.

2. Нарощування у міру можливості частки нагромаджень у національному доході і внутрішньому валовому продукті.

3. Збільшення частки капітальних вкладень за рахунок власних коштів підприємств і скорочення питомої ваги централізованих капітальних вкладень.

4. Переорієнтація інвестицій у пріоритетні галузі народного гос­подарства з метою реалізації структурної перебудови економіки. Пріоритетними галузями, в які першочергово спрямовуватимуться цен­тралізовані інвестиції, є: технічне переозброєння і модернізація підприємств галузей АПК (харчової, м'ясно-молочної, рибної, мукомельної, комбікормової промис­ловості), лісової і деревообробної, легкої, медичної; структурна перебудова у машинобудівному і оборонному комп­лексі, їх конверсія у напрямі зростання виробництва товарів народного споживання, складно-побутової техніки, запасних частин для авто­мобілів, мотоциклів, механізмів для сільського господарства і садово-го­роднього інструменту; розвиток паливно-енергетичного комплексу України для тепло-енергозабезпечення потреб держави і підприємств хімічної і нафто­хімічної промисловості, пов'язаних з випуском полімерних прогресивних і конструкційних матеріалів та виробів; підтримка металургійної промисловості; підтримка охорони навколишнього природного середовища, спо­рудження природоохоронних об'єктів.

Пріоритети, звичайно, уточнюватимуться у міру змін, що відбуватимуться в економіці України, але вони матимуть соціальну орієнтацію.

5. Розширення джерел фінансування капітальних вкладень. Окрім традиційних (централізовані капітальні вкладення за рахунок держав' ного і місцевих бюджетів, кошти підприємств і організацій, колгоспів), розширюється частка державного кредиту, коштів населення, кредитів комерційних банків.

6. Залучення іноземних інвестицій і кредитів. Для цього передба­чається дозволити комерційним банкам проводити усі зовнішньоеконо­мічні операції, створити пільгові умови для інвестиційних компаній та фондів.

Пропозиції щодо реформування державної політики у сфері інновацій.

Державна політика за цим пріоритетом має фокусуватися на двох аспектах:

Створення та запровадження інновацій вітчизняними компаніями, які працюють у пріоритетних сферах: інформаційні технології, телекомунікації, програмування, авіабудування. Для цього потрібно створити повний цикл запровадження інновацій від управління, освіти та досліджень до масового виробництва. Трансфер технологій через локалізацію на території України виробничих і дослідницьких потужностей міжнародних компаній з обов'язковою умовою нарощування частки місцевих постачальників у кінцевій продукції.

Запровадження міжнародних стандартів, наприклад європейських, які дадуть змогу експортувати продукти на світовий ринок.

У реформуванні державної політики у сфері інновацій потрібно визначити:

Короткострокові заходи, які можуть мати локальний і спеціальний характер, спрямовані на різке поліпшення ситуації в цій сфері. Такі заходи мають дати результати впродовж кількох тижнів/місяців.

Довгострокові заходи системного реформування, спрямовані на суттєве вдосконалення наявних, розробку та впровадження нових систем і структур, потрібних для запровадження повноцінного інноваційного циклу. Термін реалізації таких заходів може вимірюватися кількома роками.

Короткострокові заходи:

Сприяння створенню та розвитку в україні нових центрів і секторів інноваційного розвитку. Це стосується передусім виробництва товарів і послуг у сфері високих технологій, які нині мають величезний потенціал.

Ключове значення тут має оперативність митного оформлення імпорту й експорту. Порядок роботи української митниці для таких інвесторів абсолютно неприйнятний. Вирішити цю проблему можна запровадженням спеціальних митних зон (СМЗ). Всі митні процедури та інші перевірки здійснюватимуться на території спеціальної митної зони6.

За таких умов підприємства зможуть відпрацьовувати найефективніші схеми взаємодії з митною службою, і цей досвід варто використовувати для вдосконалення цих процедур у всій системі державної митної служби в усій країні.

Сприяння розвитку центрів і секторів інноваційного розвитку передбачає такі заходи:

Запровадити зміни до Митного кодексу в частині надання Кабінету Міністрів повноважень запроваджувати митний режим спеціальної митної зони для експортноорієнтованих високотехнологічних виробництв за умови, якщо обсяги інвестицій становлять, наприклад, не менш як 50 млн. євро, а середньооблікова кількість працівників перевищує 100 осіб — громадян України.

Передбачити у Держбюджеті кошти для облаштування інфраструктури пілотних інноваційних парків, а також центрів трансферту технологій і бізнес-інкубаторів при провідних ВНЗ, академічних установах (технополіси).

Передбачити у Держбюджеті видатки на фінансування розробки національної стратегії та національного плану дій з виконання зобов'язань України відповідно до Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, зокрема в частині реалізації енергоощадних проектів за рахунок коштів, отриманих від торгівлі одиницями скорочення викидів.

Передбачити у Держбюджеті кошти для підвищення капіталізації державних банків з метою доступності довгострокових банківських кредитів і здешевлення кредитів на фінансування інноваційних проектів (з чітким визначенням критеріїв віднесення проекту до інноваційних).

Розробити механізм надання цільових дотацій на створення нових робочих місць і підвищення кваліфікації працівників суб'єктам підприємницької діяльності, які реалізують високотехнологічні інвестиційні проекти вартістю, наприклад, не менш як 5 млн. дол. США та працевлаштовують не менш як 100 громадян України.

Розмір дотацій потрібно диференціювати залежно від рівня безробіття відповідної території (високотехнологічні проекти велику частину витрат несуть у частині оплати праці).

Створення в уряді цільової робочої групи. Така група має бути забезпечена належними повноваженнями та ресурсами. Їй також потрібно забезпечити зовнішню технічну допомогу за двома напрямами: загальні процедури публічної політики


Сторінки: 1 2