може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною;
- учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує не належним чином обов’язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства у порядку, встановленому засновницьким договором. Рішення про виключення зі складу учасників повного товариства може бути оскаржено до суду:
- повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі:
смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців;
ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом;
визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв’язку з її неплатоспроможністю;
звернення стягнень на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.
Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.
У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених чинним законодавством, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються, а також спадкоємцям учасника фізичної особи або правонаступникам фізичної особи, які не вступили у повне товариство, виплачується вартість частини майна товариства, що відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не передбачено засновницьким договором [44, c.149].
Після виходу учасника з товариства, в установленому законом порядку, здійснюється виплата його часки в повному товаристві. Однак, строки виплати та сам процес здійснення не має чіткого встановленого законодавчого регулювання, а ті норми що існують в декількох галузях права суперечать одна одній і як наслідок, виникають суперечності та колізії. За загальним правилом строк виплати частки може бути встановлено статутом товариства. Якщо учасники такої норми не пердбачили, застосовується норма, що міститься в ст.54 Закону України „Про господарські товариства після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. Максимальний строк розрахунку з учасником господарського товариства становить 12 місяців, проте існують і виключення, такі як процедура банкрутсва, при якій виникають ситуації коли під час розрахунку з кредиторами господарське товариство неможе виплатити частку майна учаснкиу товариства, який вийшов з товариства ще до початку процедури банкрутства, тому це питання потребує законодавчого врегулювання.
Частка може бути виділена не раніше затвердження звіту за рік. Річний звіт затверджується зборами учаснкиів товариства і подається в податкову інспекцію у двомісячний строк після закінчення року, тобто до 1 березня наступного року [23, ст.25].
Здійснювати розрахунки до затвердження річного балансу товариство невправі. Разом з тим, за дострокову виплату частки відповідальності непередбачено.
Виплата частки в натуральній формі допускається лише за згодою товариства. Так у березні 2005 року Г. Та інші (8 осіб) звернулися до суду з позовом до ТОВ „Мрія” про виділ їх часток у натуральній формі. Їхня частка становила 39.8%. Рішенням суду позов було задоволено. Однак, після апеляційного та касаційного подання ТОВ ”Мрія” Верховним Господарським Судом України, рішення 1 інстанції було відмінено і направлено справу на новий судовий розгляд, так як таке рішення не відповідало чинному законодавству України.
Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою усіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю учасників або одним. Наприклад, учасники можуть надати функцію управління товариством одному з учасників чи декільком учасникам. Установчий договір так само може передбачати можливість прийняття рішень більшістю голосів учасників, тобто не вимагати одностайності учасників для рішення всіх чи окремих питань, що стосуються діяльності товариства [36, c.21].
Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Наприклад в залежності від розміру частки кожного учасника в складному капіталі товариства.
Кожний учасник повного товариства, не залежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.
Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.
У разі спільного ведення справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.
У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа в момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність учасника товариства права діяти від імені товариства [42, c.173].
Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право