- вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

- вимагати подання їм річних звітів і балансів;

Обов’язки вкладників командитного товариства.

- повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі способами і у пор’ядку, передбачиними установчим договором

- сокупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

Припинення діяльності командитного товариства. Згідно ЦК припинення юридичних осіб можливо шляхом ліквідації або реорганізації. Ліквідація – це така форма припинення діяльності юридичної особи, яка не передбачає перехід прав і обов’язків у порядку правонаступництва.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючої юридичної особи однієї або більше нових юридичних осіб [42, с.123].

Незважаючи на те, що ліквідація може проводитись з різних причин, можна виділити загальні підстави. Законодавець розрізняє добровільний і примусовий порядок ліквідації – це такий порядок, коли юридична особа припиняє свою діяльність з ініціативи власника, засновника, органа. Мотиви ініціативи власника щодо ліквідації товариства можуть бути різними і закон їх не регулює. Наприклад: якщо юридична особа створена на певний строк, то підставою ліквідації буде закінчення строку; якщо юридична особа створена з певною метою, то досягнення цієї мети буде підставою її ліквідації.

Примусова ліквідація юридичної особи проводиться на підставі рішень суду. Для ліквідації юридичної особи створюється ліквідаційна комісія, встановлюється порядок і строк ліквідації. Ліквідаційна комісія повідомляє про ліквідацію юридичної особи в пресі, за місцем знаходження юридичної особи[58, c.36].

У разі реорганізації юридичної особи всі її права та обов’язки переходять до правонаступника (здійснюється універсальне правонаступництво). При цьому відбувається зміна форми юридичної особи, яка існувала раніше. Наприклад: господарське товариство стає правонаступником орендного права.

Командитне товариство припиняє свою діяльність у разі вибуття усіх учасників з повною відповідальністю.

При вибутті усіх вкладників, учасники з повною відповідальністю вправі замінити ліквідацію товариства та перетворити його на повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору та державної реєстрації.

Наявні у командитному товаристві грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банком, бюджету, іншими кредиторами у першу чергу розподіляється між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених установчим договором. У разі недостатності коштів товариство для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

2.6 Розвиток новітніх форм господарських товариств та їх вплив на господарську організацію в Україні

Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, передбачив, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Це новела для українського законодавства, оскільки вперше визнано право за фізичною чи юридичною особою створювати господарське товариство (фактично у якості єдиного засновника господарського товариства до цього часу виступала лише держава). Запровадження господарського товариства з одним учасником зумовлює виникнення ряду запитань, адже на сьогодні правове положення такого товариства визначається загальними нормами, що регулюють діяльність господарських товариств і не містять регламентації особливостей, зумовлених існуванням одного учасника.

Юридична наука початку ХХ століття не визнавала можливості існування господарського товариства з одним учасником. На відміну від класичних торгових товариств господарські товариства з одним учасником з’явились лише у другій половині ХХ століття: в німецькому праві такі товариства називаються "Einmanngesellschaft", у Франції – "la sosiete unipersonalle", у праві Англії – "one man company". Проте, такі вчені радянського періоду, як О. Флейшиць, В. Мозолін, В. Мусін, зазначали, що конструкція господарського товариства з одним учасником вступає в протиріччя з самим поняттям юридичної особи. Виникнення таких товариств призводить до "расшатывания" самого поняття юридичної особи (О. Флейшиць), усунення з нього того, заради чого воно було створене, – елементу колективності (В. Мозолін), "безцеремонного перекручення і прямого відходу від основних принципів буржуазного цивільного права" (В. Мусін) [56, c.43].

Розділилися точки зору щодо можливості існування таких юридичних осіб і серед сучасників. Так, виходячи з того, що акціонерне товариство ґрунтується на колективних засадах (спільне формування статутного капіталу, спільне управління і розподіл прибутку і т.п.), Д. Нефедов вважає господарське товариство з одним засновником „неоправданным исключением”. Тому він пропонує дозволити створення господарського товариства одним засновником, але що стосується учасників такого товариства, то їх обов’язково має бути декілька. Причому законодавчо - встановити обов’язковий строк, протягом якого господарське товариство може діяти з одним учасником-засновником. Такі погляди ґрунтуються на теорії юридичної особи як колективного утворення, прибічниками якої були, зокрема, А.Венедиктов, С.Братусь, О. Іоффе. Можливість існування господарського товариства з одним учасником базується на теорії фікції, або її різновиді – теорії персоніфікованої цілі (Бринца та Беккера), яка, заперечуючи існування реального суб’єкта – юридичної особи, визначає, що остання має за мету управління майном, тобто сама юридична особа виступає як персоніфікована ціль [34, c.74].

Дійсно, господарське товариство з одним учасником заперечує існування юридичної особи як колективного утворення, тоді як, зазначав М. Кулагін, розуміння юридичної особи як колективного утворення пояснюється історією становлення і розвитку цього інституту, який виник як юридичний механізм централізації капіталу. За допомогою юридичної особи здійснювалися процес зрощування банківського і промислового капіталу, утворення крупних компаній. Проте все більшого