Так, відповідно до статті 114 ЦК господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником [3, ст.114].

Тобто, по-перше, таке товариство може створюватися як фізичною, так і юридичною особою, оскільки стаття вживає поняття "особа". По-друге, одного учасника можуть мати лише товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю і акціонерне товариство. Чому виключення становлять повне товариство і командитне, є очевидним. Насамперед зазначені види товариств створюються і діють на підставі засновницького договору (статті 120, 134 ЦК), що автоматично виключає участь однієї особи. Крім того, створення зазначених товариств однією особою суперечитиме самій суті цих товариств. Так, однією з основних ознак повного товариства є солідарна відповідальність учасників за зобов’язаннями створеного ними товариства, яка також передбачає множинність суб’єктів. У командитному товаристві обов’язковою є наявність повного учасника та учасника, який несе ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах зробленого ним вкладу. І лише такі господарські товариства, як товариство з додатковою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство, передбачають обмеженість відповідальності майном, вкладеним у юридичну особу [64, c.250].

Слід зазначити, що саме господарське товариство з одним учасником покликане замінити існуючі на сьогодні державні, казенні та комунальні підприємства, які породжені за радянських часів. Адже ЦК допускає існування підприємницьких товариств у вигляді господарських товариств (які можуть створюватися однією особою) і виробничих кооперативів, які є власниками свого майна, і не згадується про існування в якості самостійних суб’єктів цивільних відносини державних, казенних, комунальних підприємств з правовим режимом майна – господарське відання та оперативне управління.

Більшої плутанини у статус приватних підприємств вніс Господарський кодекс (стаття 63), згідно з яким приватним підприємством є підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи). Тоді як традиційно приватним визнавалося лише підприємство, що діє на основі приватної власності однієї фізичної особи, а не декількох. Крім того, підприємство, що діє на основі власності юридичної особи і є ні чим іншим як господарським товариством з одним учасником. В цілому господарське товариство з одним учасником має значні переваги над унітарним підприємством, що було предметом дослідження і в науковій літературі. Зокрема, слід зазначити, що господарське товариство, на відміну від унітарного підприємства, у більшій мірі гарантує інтереси кредиторів завдяки праву власності на передане йому майно, наявності в обов’язковому порядку статутного і резервного фондів; фактично єдиний учасник (акціонер) здійснює контроль за товариством, не будучи власником його майна, шляхом затвердження статуту, формування органів товариства, вирішуючи питання розподілу прибутку тощо; існує можливість поповнення учасників товариства (і відповідно – майнової бази товариства за рахунок їхніх вкладів) без проведення необхідної в такому разі для унітарного підприємства реорганізації. Таким чином, система запропонованих ЦК юридичних осіб, зокрема господарських товариств з одним учасником, яка виключає існування підприємницьких структур з невизначеним правовим статусом, відповідає тим основним принципам підприємницької діяльності, а саме, з власної ініціативи, самостійно, на власний ризик, що може забезпечити лише право власності суб’єкта, який діє у цивільному обігу. Тільки право власності юридичної особи може гарантувати інтереси інших учасників цивільного обігу та забезпечити основоположний принцип цивільного права – юридичну рівність суб’єктів цивільно-правових відносин.

Розглядаючи правове положення господарських товариств, створених однією особою, не можна обійти увагою і той факт, що надання можливості створення господарського товариства з одним учасником породжує і запитання, які неминуче виникнуть на практиці. Звичайно, що на відносини в такому товаристві мають поширюватися норми ЦК. Проте особливості господарського товариства з одним учасником на сьогодні не мають належного регулювання. Так, очевидно, що функції загальних зборів має виконувати сам учасник (хоча такої норми ЦК не містить). У зв’язку з цим виникають запитання: якщо, наприклад, єдиним акціонером є юридична особа, то який орган управління цієї юридичної особи має приймати таке рішення? Як оформлювати рішення вищого органу господарського товариства з одним учасником, як протокол загальних зборів чи іншим чином? Це далеко не вичерпний перелік запитань, які можна поставити і які є предметом окремого дослідження.

Та попри можливі недоліки господарського товариства з одним учасником є і багато позитивних моментів, на що звертається увага і українськими вченими. Серед них слід зазначити: незалежність існування господарського товариства з одним учасником від зміни учасників, тобто смерть чи припинення діяльності учасника не тягне за собою припинення діяльності самого товариства; вільне розпорядження учасником своїми корпоративними правами (наприклад, акціонер може безперешкодно продати свої акції); розмежування відповідальності учасника і господарського товариства; можливість передачі управління товариством найманим працівникам (необов’язкова особиста участь в діяльності такого товариства). Слід відмітити також універсальність конструкції господарського товариства з одним учасником, оскільки вона може використовуватися у будь-якому секторі економіки – державному, комунальному, приватному. Крім того, враховуючи те, що в Україні проводиться адаптація законодавства до законодавства Європейського Союзу, господарське товариство з одним учасником порівняно з організаційно-правовою формою унітарного підприємства у більшій мірі відповідає вимогам останнього.

Однак, незважаючи на розвиток господарського товариства з одним учасником, останніми роками в Україні