формальний характер, не проводиться системна оцінка реалізації регуляторної політики у пріоритетних галузях економіки, а окремі регуляторні акти приймаються з порушенням основних засад регуляторної політики.
Органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування не підтримується належний зворотний зв'язок із суб'єктами господарювання, неприбутковими об'єднаннями підприємців, що призводить до їх відсторонення від участі у формуванні державної політики у сфері господарської діяльності. Наприкінці 2006 року ліквідовано Раду підприємців України при Кабінеті Міністрів України, яка існувала більше тринадцяти років та відігравала позитивну роль при обговоренні, прийнятті рішень Кабінетом Міністрів України.
Вкрай ускладненою та неефективною є система технічного регулювання. Державна політика у цій сфері не враховує прагнень України до членства у Світовій організації торгівлі та Європейському Союзі. Рівень гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами залишається надзвичайно низьким і становить лише 25 відсотків. Повільне реформування у цій сфері ускладнює інтеграцію України у світовий економічний простір.
Недостатньо ефективною є й чинна система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (у тому числі й на земельні ділянки), яка сприяє виникненню адміністративних бар'єрів, що стримують розвиток господарської діяльності.
Недосконалість державної політики у сфері регулювання господарської діяльності негативно позначається на іміджі України у світі (за результатами, наприклад, щорічної доповіді Світового банку щодо оцінки бізнес-клімату Україна посіла 128-ме місце серед 175 держав).
Унаслідок відставання правового регулювання від стану відносин у сфері господарської діяльності Україна втрачає позитивні тенденції розвитку підприємництва, що зумовлює необхідність адекватних змін законодавства у цій сфері. В тому числі, враховуючи сучасні тенденції розвитку економіки держави, має бути відповідно переглянуто і механізми стимулювання господарської діяльності.
Законопроекти, що розробляються для внесення на розгляд Верховної Ради України Президентом України, Кабінетом Міністрів України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади мають відповідати пріоритетним напрямам здійснення державної політики, щодо регулювання здійснення підприємницької діяльності господарськими товариствами.
В наукових та законодавчих органах держави постало питання про прийняття окремих законодавчих актів, які б регулювали окремі риси господарських товариств в Україні, тим самим розширивши дозволені межі підприємницької діяльності для фізичних та юридичних осіб в державі. Такі вчені правознавці як Вінник О.М., Щербина В.С., Шакун В.І., О.В.Дзера, Мамутов В. К., О.В.Старцев, в свої наукових доробках та статтях, розмірковують, та навіть наголошують на тому, що в українському законодавстві існує безліч прогалин та помилок, щодо регламентації здійснення підприємницької діяльності господарськими товариствами, тому доцільним буде прийняття в майбутньому парламентарями більш вузько-спеціалізованих нормативно-правових актів. Така нормотворча діяльність держави дозволить розширити правові межі функціонування господарських товариств, ввести новітні питання з організації роботи товариств в норму закону, що в кінцевому етапі, при правильному підході, вирішить економічну проблему української незалежності та дасть можливість всьому соціуму розкрити свій потенціал.
Таким чином висвітливши питання третього розділу, можна зробити наступні висновки по розділу:
Розвиток нових суспільно – економічних відносин в Україні спричинив виникнення нових неврегульованих господарських відносин, що викликало розвиток невизначеності серед досвідчених підприємців і тих які тільки планують розпочати підприємницьку діяльність.
Суспільні відносини такого плану потягли за собою появу колізій та прогалин у чинному господарському законодавстві, що змушує науковців та практиків засереджувати свою увагу на розробці нового більш практичного законодавства в галузі регуляції діяльності господарського товариства.
Реалізація національного господарського законодавства має повною мірою забезпечити підвищення ефективності регулювання діяльності суб'єктів господарювання, всебічне додержання законних прав громадян на підприємницьку діяльність, підвищення ролі малих та середніх підприємств та сталий розвиток національної економіки.
ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження можна сформулювати наступні висновки в дипломній роботі:
1. Набирає сили процес добровільного об'єднання діяльності підприємств для вирішення виробничих і соціальних завдань, В цьому проявляється потреба в безпосередній взаємодії з іншими підприємствами і колективному використанні науково-технічного, виробничого, фінансового, інформаційного потенціалу кожного з них. Одночасно поширилось об'єднання зусиль і майна підприємців для проведення спільної діяльності в формі організації господарських товариств. Схожість об'єднань підприємств і господарських товарисгв, яка може виявитися при першому ознайомленні з їх правовим статусом, містить небезпеку різночитань при застосуванні правових форм і виникнення суперечливих правових ситуацій.
Практика свідчить, що нерідко під одним і тим же родовим поняттям діють різні в економічному і правовому розумінні формування. В цьому зв'язку здається актуальним висвітлити відмінність господарських об'єднань як об'єднань підприємств від господарських товариств як об'єднань підприємців.
2. Закон України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, визначив поняття господарського товариства - юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Всі господарські товариства є юридичними особами, діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.
3. Згідно з діючим Цивільним кодексом України господарські товариства існують в таких формах: повне товариство, командитне товариство, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, а також товариство з додатковою відповідальністю. Кожна з цих форм господарських товариств має власні особливості та відмінності один від одного і в той же час, їм всім пританні спільні риси, що об’єднують їх в одну, цілісну сферу сульпільних відносин. Під час здійснення підприєницької діяльності господарськими товариствами, відбувається чітка взаємодія