або неналежного виконання зобов’язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані збитки . Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є також неустойка—визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема у разі простроченого зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України ).
Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй чином (закріпленим за нею) майном, на яке за ст.96 ЦК України та іншими актами законодавства може бути звернено стягнення. Засновник юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її засновника, крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Відповідно до ч.4 ст.96 ЦК України особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Юридична особа відповідає за зобов’язаннями її засновників, що пов’язані з її створенням, тільки у разі подальшого схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи [43, с.131].
Засновники та учасники товариства, управління товариством, порядок утворення та реєстрації господарських товариств. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи.
Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій громадян у господарських товариствах, за винятком відкритих акціонерних товариств. Господарське товариство (за винятком повного і командитного товариств) може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства [69, с.138].
Учасники товариства зобов'язані:
а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено законодавством України та установчими документами.
Проте, такі права та обов’язки учасників господарських товариств не є вичерпними та однозначними. Свої дослідження розглядуваній проблематиці присвячували таці вчені цивілісти та господарники як О.Кібенко, В.Кравчук, В.Посполітак, О.Регурецька, І.Спасибо-Фатєєва, О.Швиденко, О.Щербина та інші. В свої працях вони обумовлюють та невиключають можливість виникнення та існування в процесі здійснення господарськими товариствами підприємницької діяльності та отримання прибутку і інших прав та обов’язків учасників товариства, які б поглиблювали та розширювали саму сутність таких взаємовідносин, створюючи прицьому ще більш досконалу базу для функціонування господарських товариств – об’єднань осіб підприємницької діяльності. Однак, якщо в майбутньому такі думки вчених та правознавців, щодо розширення кола прав та обов’язків учасників товариств, знайдуть своє правове закріплення в законодавстві України, то, чи не призведе це до погіршення економічної ситуації в країні, процвітання вседозволеності та безнакараності господарських товариств та їх учасників за створені ними відносини у сфері господарювання. Тому науковцям доцільно проводити подальші дискусії, щодо визначення прав та обов’язків учасників господарського товариства, з метою їх покращення та удосконалення, а не поступового їх занедбання та усунення з меж впливу правового поля.
Товариство є власником:
- майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;
- продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
одержаних доходів;
- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом [61, c.177].
Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами. Внеском до майна господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або ж майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Грошова оцінка внеску учасника господарського товариства здійснюється за угодою між учасниками товариства; у випадках, передбачених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Найбільш повно проблема вкладів до статутного капіталу господарського товариства досліджувалася О.Янковою, однак невирішеними залишилися деякі аспекти цієї проблеми, а саме правовий режим окремих вкладів. Вкладом до статутного капіталу може бути лише власне майно учасників. Неправомірним буде внесення майна, яке належить самій юридичній особі [52, c.57].
Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).
У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не