Домогосподарства в системі економічних відносин

Зміст

Вступ 3

Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин 4

1.1. Визначення поняття «домогосподарство» 4

1.2. Функції домогосподарств 6

Доходи домогосподарств та їх розподіл 9

2.1. Заробітна плата як головне джерело доходів 9

2.2. Механізм утворення ренти 13

2.3. Місце відсотка у доходах підприємств 14

2.4. Підприємницький дохід (прибуток) 15

Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств 17

3.1. Споживання домогосподарства 17

3.2. Заощадження 20

Основні тенденції зміни ролі домогосподарств в економічній

ситемі України 22

4.1. Формування доходів домогосподарств в Україні 22

4.2. Використання сімейних доходів 25

Висновки 31

Список використаних джерел 33

Вступ

У країнах із розвиненою ринковою економікою держава мало втручається у процес функціонального розподілу доходів. Встановлення заробітної плати як головного джерела доходів відбувається через встановлення ціни на ринку праці. Отже, за вищого попиту на певні професії встановлюється відповідно вища заробітна плата. Обмеженим втручанням є встановлення заробітної плати державним службовцям, а також визначення мінімальної заробітної плати. У таких країнах наголос державного регулювання доходів ставлять на розподілі доходів між багатими і бідними родинами, щоб забезпечити додатковий дохід бідним домогосподарствам через оподаткування багатих.

Для вивчення актуальності теми важливе значення має з’ясування суті поняття «домогосподарство». Характерною особливістю даної теми є те, що домогосподарство як самостійна навчальна проблема раніше не вивчалася, тому і не знайшла повного відображення в існуючій навчальній літературі.

Метою курсової роботи є поглиблення теоретичних знань з курсу «Політекономія», а саме вивчення питань, які торкаються категорії «Домогосподарство».

При виконанні курсової роботи були поставлені наступні завдання:

розглянути характеристику домогосподарства як суб’єкта економічних відносин;

вивчити бюджеті сім’ї, джерелах її доходів і структурі їх використання;

проаналізувати джерела формування доходів домогосподарств;

виявити напрями використання сімейних доходів;

визначити роль домогосподарств в Україні.

Об’єктом дослідження є домогосподарства в Україні.

Предметом дослідження є визначена система економічних відносин, пов’язаних з формуванням і використанням доходів домогосподарств.

1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин

1.1. Визначення поняття «домогосподарство»

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства.

Сьогодні інтерес до них посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сіль-ськогосподарському продукті. З утвердженням товарних відносин і плюралізму форм власності роль домашніх господарств у економічному розвитку все більше зростає. Цим і визначається актуальність даної проблеми. На сучасному етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової системи господарювання, домашні господарства мають посісти чільне місце в економічній політиці держави.

Протягом тисячоліть домогосподарства зазнало суттєвих змін, воно було приречено на ведення натурального сімейного виробництва. Все не-обхідне для задоволення матеріальних потреб здобувалось, вироблялось членами родини. Неодмінними супутниками натурального сімейного виробництва були нерозвинутість, обмеженість потреб. Отже, домогосподарство як економічний суб’єкт було замкненим. Воно не брало або майже не брало участі в обміні, оскільки практично все, що вироблялось, споживалось на місці. За таких умов домогосподарство практично не мало залишків продукції для продажу, а відповідно — коштів для «широкого» придбання потрібних промислових товарів. Воно фактично не користувалося або майже не користувалося товарами, послугами інших виробників.

У процесі подальшого розвитку продуктивних сил суспільства та ринкових відносин суттєво змінювались й економічні функції домогосподарства. Поступово економічний прогрес об’єктивно призводив до того, що домогосподарствам було вигідніше відмовлятися (за незначними винятками) від ведення натурального виробництва. Для них ефективнішою виявилась участь у розгалуженій системі суспільного поділу праці та її кооперуванні, ніж самозабезпечення навіть первинних потреб (в їжі, одягу, житлі), в тому числі шляхом малопродуктивної праці у традиційному підсобному господарстві. Про це переконливо свідчить досвід економічно розвинутих країн. Наприклад, згідно з американською статистикою, 80 млн домашніх господарств виробляють менше 4ВНП, а споживають понад 70його обсягу. Це дозволяє дійти висновку про те, що сім’я виступає важливим спожива-чем. Разом з тим вона — базова пріоритетна одиниця суспільного життя. В ній відбувається розвиток самої людини, формується її індивідуальність.

Тому не слід вважати закономірним процесом один із парадоксів пострадянського періоду, коли продекларований рух до ринку в країнах СНД, в т. ч. й Україні, значною мірою перетворився на власну протилежність: рух назад — до натурального виробництва.

Для вивчення теми важливе значення має з’ясування суті поняття «домогосподарство». У вітчизняній навчальній літературі немає визначення цього терміна. Така ситуація склалась невипад-ково. Адже в різних культурах практично не існує єдиного поняття, яке б визначало термін «домогосподарство». Виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Для остаточного з’ясування суті категорії «домогосподарство» найкраще звернутись до трактування цієї категорії в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається як «особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя», тобто об’єднаних спільним веденням господарства. Поняття «домогосподарство» ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям «сім’я».

Сім’я — це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін. В Україні налічується 13,2 млн домогосподарств, які є дуже важливою складовою приватного сектору країни.

Термін «домогосподарство» більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є