1.2.Функції домогосподарств.

З’ясувавши основний зміст категорії домогосподарства, можна перейти до розгляду функцій домогосподарств, тієї ролі, яку вони виконують в економічному розвитку суспільства.

Перш за все в будь-якій економіці домашні господарства є постачальниками ресурсів. Виникає питання, які саме ресурси домогосподарства можуть давати країні? У першу чергу — це робоча сила людини, її особиста праця. Кожен господарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці.

Працею не обмежується внесок домогосподарників у ресурсний потенціал суспільства. Згідно із Законом України «Про власність» кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали та ін. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс, як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, придбавають облігації.

Економічна роль сім’ї у ринковій економіці досить важлива і складна. Сім’я вирішує різноманітні проблеми ведення домашнього господарства, сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного рівня споживчого попиту, формування споживчого потенціалу. Вирішення проблем сім’ї, яка веде домашнє господарство та займається підприємницькою діяльністю в умовах ринкової економіки, слід шукати у:

формуванні нових потреб і можливостей сім’ї;

створенні умов розвитку і реалізації економічних функцій сім’ї;

забезпеченні нормальних побутових умов сім’ї;

підвищенні її соціально-економічного статусу.

В узагальненому вигляді домашнє господарство виконує подвійну роль в сучасній економіці. З одного боку, воно є активним суб’єктом ринкових відносин, а з іншого — важливою ланкою в економічному кругообігу ресурсів, товарів (послуг), доходів. Спрощену модель включення домогосподарств у виробничо-розподільчий кругообіг і місце сім’ї у сучасній економіці ілюструє рис. .

Рис 1. Місце сім’ї (домогосподарства) в ринковій економіці

Як видно, домогосподарства є одним з основних суб’єктів економічної діяльності в суспільстві. Досить рельєфно це проявляється в ряді їх функцій.

Отже, домогосподарство виконує такі основні функції:

постачальника ресурсів;

споживача ресурсів;

заощадника доходів;

інвестора доходів.

2. Доходи домогосподарств та їх розподіл

У політико-економічному аспекті кожне домогосподарство, як правило, є автономною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має власний бюджет доходів і витрат. Воно (домогосподарство) розраховує лише на власні ресурси і забезпечує потреби сім’ї всім необхідним для нормальної її життєдіяльності та відтворення. Крім того, домогосподарства сплачують державі податки.

Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження доходів та витрат і утворюють бюджет сім’ї.

Джерела, за рахунок яких формується дохідна частина бюджету, досить різноманітні. У ринковій економіці їх можна згрупувати в три види.

По-перше — це джерела сімейних доходів, які мають трудове походження: заробітна плата (у т. ч. й натуральна оплата); доходи від індивідуально-трудової та підприємницької діяльності; доходи від особистого підсобного господарства. Сюди з відповідною часткою умовності можна віднести і трудову пенсію.

По-друге — це доходи від власності: рента (орендна плата), проценти на вклади та з облігацій, дивіденди тощо.

І, по-третє, значну частку доходів сім’я одержує через так звані суспільні фонди споживання (вони мають різні суспільні форми, наприклад, Пенсійний фонд) у вигляді грошових виплат і безкоштовних послуг. В основному — це соціальні пенсії та допомоги, виплати по безробіттю, стипендії, дотації на різні путівки для відпочинку, виплати багатодітним сім’ям, а також наявність елементів безкоштовного або пільгового лікування та освіти населення. У формуванні цього джерела закладена праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена сім’ї.

2.1. Заробітна плата як головне джерело доходів

В ринковій економіці основною формою розподілу національного доходу є заробітна плата. У світовій економічній науці існує багато варіантів визначення заробітної плати. Однією із перших спроб зрозуміти економічну природу заробітної плати було її трактування з позиції мінімуму засобів існування. Таке трактування вперше дав класик В. Петті у VII ст. тобто, зарплату він прирівнював до ціни праці. Більшість економістів сучасності теж дотримується цієї точки зору.

Щодо сутності заробітної плати в економічній теорії існують принаймні дві концепції:

Заробітна плата є грошовим вираженням вартості товару „робочої сили”. Цю концепцію запровадив К. Маркс.

Заробітна плата – це ціна праці, її величина і динаміка визначаються ринковими факторами – попитом та пропозицією.

Заробітна плата – це ціна, що виплачується робітникові за використання його праці (трудового ресурсу).

Заробітна плата або ставка зарплати – це грошовий вираз вартості і ціни робочої сили. Визначається вартістю засобів існування, необхідних для її відтворення.

Заробітна плата має таку структуру:

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, вона встановлюється у вигляді окладів і складає 70% від всієї заробітної плати.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість. Вона включає доплати, надбавки, премії та компенсаційні виплати, які передбачені законодавством.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче від якого не може проводитись оплата за виконану працівником роботу.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагороди за підсумками роботи за рік за спеціальними системами і положеннями. Наприклад, премії, додаткові оплачу вальні відпустки і т.п.

Розрізняють 2 рівні заробітної плати: номінальну і реальну.

Номінальна заробітна плата –