грошовий обіг здійснюється як рух капіталу. Іншу форму і функції виконує грошовий обіг, якщо у ньому здійснюється постійне віддалення грошей від пункту початку руху. Гроші тут діють як гроші, тобто вони в даному випадку обслуговують просте переміщен-ня вартості між суб'єктами економічних відносин. Такий рух грошей називають грошовим обігом.
Всі суб'єкти підприємництва для авансування своєї діяльності отримують грошові кошти на грошовому ринку, а гроші, обслуго-вуючи кругообіг суспільного капіталу, здійснюють замкнутий рух Г-Т-Г’, що починається і закінчується на грошовому ринку, даючи після кожного кругообігу додаткову суму грошей. Такий замкнутий рух грошей забезпечує дію механізму самовідтворення грошового ринку в розширених масштабах. При цьому діє така закономірність: чим більшою є загальна грошова вартість валового внутрішнього продукту країни, тим більше потрібно грошей для укладання угод. Певну частину грошової маса нагромаджують також кредитні закла-ди, частину з них витрачають на придбання цінних паперів і утворен-ня офіційних державних запасів.
Грошова маса - це су-купність купівельних, платіжних і нагромаджених коштів, які обслуго-вують економічні зв'язки і належать фізичнім та юридичним особам і державі. Слід наголосити, що розвиток товарного обміну і платіжно-розрахункових відносин відобразились у постійних змінах складу і структури грошової маси.
Категорія «грошова маса» нині відображає кількісну і структур-ну сторони. Кількісна сторона грошового обігу і у своїй сукупності охоплює:
по-перше, всю масу готівки і депозитні гроші коротко— та довготермінового характеру;
по-друге, певний кількісний вираз;
по-третє, грошова маса має надзвичайно складну структуру і дина-міку руху, тому на неї впливають два фактори кількість грошей і швидкість їх обігу.
Структурний аспект грошової маси можна аналізувати за такими напрямами:
за ступенем готовності окремих елементів до ліквідності, тобто до обіговості;
за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
за розміщенням грошової маси у суб'єктів грошового обігу;
за територіальним розміщенням.
Найскладнішим з цих аспектів є критерій структуризації грошової маси за ступенем ліквідності. Для аналізу змін грошової маси на певну дату і за відповідний період фінансова статистика виділяє грошові агре-гати М0, М1, М2, М3, М4. Розгляньмо їх детальніше.
Агрегат М0 – включає готівкові кошти, що перебувають в обігу у ви-гляді банкнот, металевих монет, казначейських квитків (у деяких краї-нах).
Абсолютну більшість готівкової маси складають банкноти - без-строкові боргові зобов'язання, що забезпечені суспільною гарантією національного (центрального) банку. Нині банкноти фактично є націо-нальними грішми, обов'язковими для використання на всій території держави. Для їх виготовлення використовуються заходи захисту проти фальшування.
Металеві монети переважно складають незначну частину готівки (у розвинених країнах до 2-3 % грошової маси). Вони добре слугують для здійснення дрібних термінових угод. Як правило, монети карбують з де-шевого металу, тому реальна вартість монети значно нижча, ніж її ном-інал. Це робить невигідним нагромадження монет для переплавки їх на зливки.
Казначейські (скарбничі) квитки - паперові гроші, емісію яких від імені уряду, здійснює державна скарбниця.
Агрегат М0 – найліквідніша частина грошової маси, але його питома вага у порівнянні з іншими агрегатами є незначною. Тому у провідних країнах світу самостійно не розглядається.
Агрегат М1 - складається з агрегату М0 (готівка банкнот, скарбничі квитки, розмінні монети) і коштів на поточних рахунках банків, які мо-жуть використовуватися для здійснення платежів у безготівковій формі, шляхом їх трансформації у готівкові грошові кошти і без переказу на інші рахунки. Для розрахунків за допомогою депозитних банківських вкладів (М1) їх власники виписують переважно платіжні доручення, чеки чи ак-редитиви. Відповідні платежі з депозитних рахунків (у нас їх ще назива-ють вкладами строком «за вимогою») можна здійснювати також за до-помогою електронних переказів. Якраз кошти агрегату М1 обслуговують операції реалізації ВВП, розподілу і перерозподілу національного дохо-ду, нагромадження і споживання.
У світовій практиці ці кошти ще називають трансакційними депо-зитами і відносять до них усі поточні вклади фізичних та юридичних осіб. Їх особливістю є те, що трансакційні депозити не приносять про-центів, але дозволяють їх власникам скористатися ними як платіжним засобом у будь-який час. За своїм кількісним обсягом вони є найбільш поширеними.
Грошовий агрегат М1, загалом вживається для визначення грошової маси у вузькому значенні. Діє така закономірність: чим нижчою є частка грошей агрегату М1, тим повнокровнішою і розвиненішою вважається гро-шова система країни.
Агрегат М2 — обіймає усі компоненти М1, а також строкові і заощаджувальні депозити у комерційних банках та короткотермінові державні цінні папери. Останні не функціонують як засіб обігу, але здатні швидко і без втрат перетворитися на готівку або чекові ра-хунки.
Ощадні депозити у комерційних банках можна у будь-який час ви-лучити і перетворити у готівку. Доступ до строкових депозитів вклад-ник може отримати лише після збігу певного періоду часу, тому вони є менш ліквідними, ніж ощадні депозити.
Безчекові ощадні рахунки у комерційних банках можна легко і без фінансових ризиків перевести у грошовоготівкову або чекову наявність і використати як засіб обігу. Тому вони слугують своєрідним резервом для високоліквідних активів агрегату М1 і засобом нагромадження ку-півельної спроможності.
Агрегат М3 охоплює усі компоненти М2 плюс приватні депозитні ощадні сертифікати спеціалізованих кредитних закладів, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку. До них належать комер-ційні векселі підприємств. Хоч вони і становлять собою вкладення у цінні папери, здійснені небанківською системою, але перебувають під її кон-тролем. Та й перетворення векселя на засіб платежу вимагає, як правило, акценту банка, тобто гарантії його оплати на випадок неплато-спроможності емітента.
Приватні депозитні сертифікати, номіналом понад 100 тис. доларів, що належать до агрегату М3, становлять собою значні довготермінові вклади підприємств. Це забезпечує їм достатню ліквідність і можливість