тощо.
Готівковий грошовий обіг включає рух всієї готівково-грошової маси за певний період часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між юридичними особами, між громадянами і дер-жавою, між юридичними особами і державними органами.
Грошово-готівковий обіг здійснюється за допомогою таких видів грошей:
банкнот;
металевих монет;
різноманітних кредитних засобів: векселів, банківських вексе-лів, чеків, кредитних карток.
При цьому банківські квитки (бан-кноти) становлять абсолютну більшість (90 %) готівкового об-ігу. Скарбничі квитки як дрібнокупюрні грошові знаки там, де вони випускаються державою, сягають 5-7 % і до 10 %, а моне-ти-2-2.5%.
Емісію готівки, як правило, здійснює національний (центральний) банк. Від імені держави він випускає в обіг готівкові гроші і вилучає їх, якщо вони зносилися, а також замінює одні грошові знаки на інші.
Кількісне співвідношення між готівкою і безготівковою сферами грошового обігу постійно змінюється. Загалом, обмеження і витіснення готівкового грошового обігу відо-бражає об'єктивний процес суспільного поступу. Він пояснюється дво-ма причинами:
готівкові розрахунки надто дорого коштують, тому що включають значні видатки на друкування грошових знаків та великі видатки на їх транспортування і зберігання;
готівкові розрахунки уповільнюють платіжний обіг і утруднюють контроль за ним з боку суспільства.
Скорочення готівкового обігу коригує і сучасна техніка. Електронні роз-рахунки і системи кореспондентських рахунків у банківській системі суттєво скорочують потреби у готівці. Їх замінюють безготівкові розрахунки у сферах торгівлі; банківського обслуговування вдома, грошових переказів за допомо-гою автоматичних розрахункових палат з використанням банкоматів - касирів, що працюють цілодобово.
Безготівкові розрахунки - це рух вартості без участі наявних готів-кових грошей. Він здійснюється такими способами:
1) перерахуванням грошових коштів у кредитних закладах з одного рахунку на інший;
2) проведенням взаємного заліку вимог без використання готівки.
Розмір безготівкового обігу залежить від:
об'єму товарів і послуг в країні;
рівня цін;
податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що пов'язані з розподілом і перерозподілом ВВП через фінансову систему;
розвитку кредитної системи і появи коштів клієнтів на рахунках у бан-ках та інших фінансово-кредитних закладах.
Безготівковий обіг охоплює такі розрахунки:*
між підприємствами, організаціями і закладами різних форм власності, які мають рахунки у кредитних закладах;*
між юридичними і фізичними особами і кредитно-фінансовими закладами для отримання і повернення кредиту;*
між юридичними і фізичними особами у процесі виплат заробітної плати, доходів і повернення кредиту;*
між державним бюджетом і юридичними та фізичними особами щодо сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів, а та-кож отримання бюджетних коштів.
Залежно від економічного змісту безготівкових розрахунків розрізняють безготівкові розрахунки у товарних операціях і за фінансовими зобо-в'язаннями. До першої групи відносять безготівкові розрахунки за товари і послуги та виконані роботи, а до другої - платежі до бюджету і позабюджет-них фондів, погашення банківських позичок, оплати процентів за користу-вання кредитом, розрахунки із страховими компаніями.
До безготівкових розрахунків належать:
1) ведення банківських депозитів на рахунках клієнтів, використання яких здійснюється за допомогою чеків, жиронаказів, кредитних кар-ток, електронних переказів;
2) використання векселів, сертифікатів, а в ряді країн і інших зобов'язань і вимог.
Безготівкові розрахунки мають надзвичайно важливе економічне значення: чим ширшого розмаху набувають безготівкові розрахунки, тим меншою стає потреба у готівкових коштах, тим швидше здійснюєть-ся кругообіг коштів та меншими є суспільні затрати обігу.
Між готівковим і безготівковим обігами існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші у процесі обслуговування реалізації товарі в і обслуговування нетоварних розрахунків та платежів постійно перехо-дять з однієї форми (готівки) у іншу (депозит у банку) і навпаки. При цьому , надходження безготівкових коштів на рахунки у банку є обов'яз-ковою умовою для видачі грошей готівкою. Тому безготівковий обіг є невіддільним від обігу готівкових коштів, а в сукупності вони утворю-ють єдиний грошовий обіг країни, у якому циркулюють однакові гроші одного найменування. Це означає помилковість спроб зробити розд-ільний обіг готівкової маси і безготівкового обігу, що практикувалися у економіці радянського типу. Вони лише підривали єдність грошового обігу, вносили у нього додаткову суперечність і привели до нездатності підтримувати стабільність економіки і грошей.
2. Поняття інфляції, іі причини.
Явище інфляції відоме з IV-ІІІ ст. до н.е., або з часу, коли грошовим товаром у світі стає срібло. У найбільш загальному розумінні інфляція означає знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми товарних цін.
Отже, інфляція – це знецінення грошей, що виявляється у зростанні цін. У докапіталістичну епоху знецінення грошей відбувалося внаслідок втрати довіри до монет, в яких при карбуванні закладалося менше металу порівняно з офіційно встановленою кількістю, або внаслідок зниження вартості виробництва.
Інфляція впливає на рівень безробіття в Україні, який регулюється в основному ходом економічного циклу. В основі циклу лежить динаміка сукупних витрат. При цьому виявляється. Що зв’язок між економічним зростанням і рівнем зайнятості здійснюється через механізм ціноутворення, тобто між безробіттям та інфляцією існує взаємозв’язок. Характер зв'язку між ними багато в чому залежить від того, в якому стані знаходиться економіка. Якщо має місце глибокий спад, то зростання витрат, супроводжуючись зростанням виробництва, не приведе до зростання цін. Справа в тому, що до ціни товару входить заробітна плата, яка складає основний елемент витрат виробництва. Тому при високому безробітті люди не будуть вимагати зростання заробітної плати по мірі зростання виробництва, оскільки на їх місце завжди знайдуться бажаючі. Інфляція є особливо небезпечною, оскільки ріст цін приводить до росту заробітної плати і відповідно ріст заробітної плати веде до зростання цін і тим самим розширюється інфляція. Крім того, знецінюються доходи населення, знижується його життєвий рівень. За умов інфляції знецінюються кредити, переважно обмежується кредитування і