Звертається особлива увага на перехід до високої ефективності використання всіх видів ресурсів.

Підрахунки показують, що крупномасштабна економія палива, енергії, сировини, конструкційних матеріалів та інших ресурсів дасть можливість знизити матеріалоємність суспільного виробництва, енергоємність національного доходу і металоємність. Таке посилення ресурсозбереження повинне в основному забезпечити покриття приросту потреб народного господарства в ресурсах, насамперед у паливно-сировинних.

Соціальна сфера - одна із найважливіших сфер життя суспільства, яка забезпечує необхідні умови праці й побуту, здоров'я і дозвілля. В ній реалізуються результати трудової діяльності кожної працездатної людини.

Вихід країни на якісно новий рівень розвитку передбачає рішучий поворот до потреб соціальної сфери, її пріоритетний розвиток - невід'ємна складова частина вдосконалення всіх сфер життя суспільства.

Важливою умовою реалізації активної соціальної політики є розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази соціально-культурної сфери. Вона включає галузі, на базі яких здійснюється житлове будівництво, реалізуються потреби людини в зміцненні здоров'я, у підвищенні її освітнього і культурного рівня. На розвиток цієї галузі передбачено пріоритетне виділення ресурсів і коштів. При збереженні провідної ролі державних коштів у ресурсному забезпеченні розвитку соціальної сфери підвищується частка коштів підприємств і кооперативів, а також заощаджень населення. Перехід до ринкових відносин значно розширює можливості підприємств для розвитку соціальної сфери.

Висновок:

У національній економіці постійно відбуваються кількісні і якісні зміни, що торкаються усіх її сфер – виробництва, розподілу, обміну і споживання. Вирішальними при цьому є зміни у виробництві. Зміну параметрів (характеристик) економічної системи внаслідок взаємодії її елементів і сфер назвали макроекономічною динамікою. Вона відбиває розвиток національної економіки у її безперервному русі, у якому постійно змінюються макроекономічні параметри, насамперед показники виробництва національного продукту.

Виробництво повинно бути безперервним, адже суспільство не може припинити споживання життєвих благ, які у виробництві створюються. Задоволена один раз потреба не зникає, вона вимагає щораз нового задоволення. Щоб задовольнити постійно існуючі і все зростаючі потреби (як особисті, так і виробничі) виробництво мусить постійно повторюватись.

Постійне повторення процесу виробництва благ називається відтворенням. Відтворення – виробництво, що взяте не як, одноразовий акт, а як процес безперервного динамічного і послідовного повторення усіх його елементів.

Щоб виробництво повторювалось безперебійно, необхідно відтворювати усі потрібні фактори і умови виробництва Отже відтворення вимагає, передусім, відновлення продуктивних сил і економічних відносин, тобто відновлення; усієї економічної системи.

Відтворення продуктивних сил включає відновлення усіх виробничих факторів: праці (робочої сили), капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей. Відновлення економічних відносин полягає у повторенні відносин власності (відновленні форм власності), а також поділу, кооперації, комбінування праці, спеціалізації концентрації, централізації, організації виробництва і обміну.

На макроекономічному рівні відновлюється уся структура економічної системи та її елементи у вартісній (грошовій) і натурально-речовій формі. Відтворення національної економіки вирішує фундаментальні питання: де, за якими цінами виробники купують виробничі фактори, яким буде обсяг виробленого продукту, як він буде розподілений, обмінений і спожитий, яка його частина піде на заміщення спожитого капіталу, а яка – на споживання і нагромадження.

Процес відтворення національної економіки відбувається у замкнутому колі господарського (економічного) кругообігу (потоків ресурсів, витрат, продукту і доходів між суб'єктами економіки).

Відтворення – процес динамічний, це безперервний рух економічних потоків у час. Динаміка відтворення завжди має певний вектор (спрямованість). Динамічність відтворення дає змогу застосувати до національної економіки такі параметри, як її минуле, сучасне і майбутнє, тобто уявити її еволюцію як послідовну і закономірну зміну стану економіки. Макроекономічна динаміка має кілька варіантів.

Якщо у процесі відтворення відбувається зростання обсягу національного продукту на ґрунті збільшення кількості застосованих факторів виробництва або зростання ефективності їх використання, то має місце економічне зростання.

Економічне зростання здійснюється на грунті виробничого нагромадження, що виникає як різниця між інвестиціями (виробничими капітальними вкладеннями) і заміщенням вибуття засобів праці завдяки нагромадженню зростає обсяг продуктивного капіталу (за рахунок чистих інвестицій), в результаті чого з кожним новим циклом утворення зростає обсяг національного продукту і добробут народу.

Економічне зростання передбачає, таким чином, розширене відтворення виробництва. Розширене відтворення – це повторення виробництва з року в рік у все зростаючих масштабах. Джерелом розширеного відтворення (нагромадження) при цьому є додатковий продукт,, частина якого спрямовується у фонд нагромадження.

Проте буває і просте відтворення, коли обсяги виробленого продукту і факторів виробництва поповнюються у незмінних масштабах. При цьому нагромадження відсутнє, тому фонд нагромадження не утворюється; просте відтворення забезпечується фондами заміщення (відновлює незмінний обсяг капіталу і природних ресурсів) і споживання (відновлює незмінний обсяг праці і підприємницьких здібностей, а також забезпечує споживання непрацездатних).

Можливе і звужене відтворення, коли виробництво з кожним роком скорочується. За зменшеного обсягу виробництва та споживання використовується і частина фонду заміщення. Це підриває речову основу виробництва, веде до регресивного відтворення факторів виробництва, а відтак – і суспільного продукту. Суспільство поступово "проїдає" свій капітал.

При розширеному відтворенні економіка буде зростаючою, при простому – депресивною (застійною), а при звуженому – спадною (скорочуваною).

Економічне зростання – стан, що характеризує зростаючу економіку. Воно визначається передусім як збільшення, загального обсягу національного продукту або ж як збільшення національного доходу (ВВП, ЧНП) на душу населення. Проте це не вичерпує суті економічного зростання, під яким розуміється такий