5 Сутність та значення іноземного інвестування для економічного розвитку

Роль і значення іноземних інвестицій в глобальному економічному розвитку важко переоцінити. Як зазначає професор інституту Стратегічних оцінок А. Гальчинський, в світовій економіці з 1980 по 2003 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в світі виріс з 1954 млрд. до 7123 млрд. дол. США.

В 2004 р. в загальному обсязі інвестицій в основний капітал в Україні кошти іноземних інвесторів складали всього 3,6% [10, с. 223], в країнах Центральної та Східної Європи — 15%. На душу населення в Україні приходилось 176,6 дол. США ПІІ, тоді як в Чехії — 2,6 тис. дол., у Польщі — 1,2 тис. дол.

Згідно зі Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2004–2015 рр. для забезпечення в період до 2015 р. прогнозованого зростання ВВП в 2,4 рази необхідне зростання капіталовкладень щонайменше в чотири рази. При цьому обсяг ПІІ повинен зрости до 35–40 млрд. дол. США, частка ПІІ в структурі інвестицій досягне 8–10%.

Згідно українського законодавства, іноземні інвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10%.

Єдиного підходу до визначення прямих іноземних інвестицій в світовій науковій практиці немає. Критерієм вибору прямих іноземних інвестицій є наявність контролю інвестора над підприємством. Визначення прямих іноземних інвестицій з цього погляду сформульовано експертами Міжнародного валютного фонду (МВФ) у 1977 р. та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у 1983 р.: “...інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межами національних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг, закупівлі товарів для імпорту в країну базування або експорту в треті країни. Їх характерними рисами є те, що інвесторові належить управлінський контроль над підприємствами, і вони виступають у формі акціонерного капіталу і коротко- та довгострокових міжфірмових позик”.

Основними формами прямого іноземного інвестування є:

заснування підприємства чи його структурного підрозділу;

придбання акцій підприємства;

реінвестування (повторні капітальні вкладення) прибутку підприємства з іноземними інвестиціями у країні-одержувачі;

міжкорпораційне (в межах структурних підрозділів ТНК) переведення капіталу.

Однозначного трактування пріоритетів іноземних інвесторів при виборі країни та місця інвестування немає, але деякі узагальнення все ж можна зробити. Для міжнародних корпорацій першочерговими мотивами розширення іноземного інвестування є три:

порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи, субсидування, якість інфраструктури, в тому числі фінансового ринку);

можливості збуту продукції (характеристики місцевого ринку, зокрема потенціал його зростання, міжнародна відкритість країни);

особливості культури, мови, політичного ризику у країні.

Ці загальні положення були перевірені спеціальним дослідженням, що здійснювалось Німецькою консультативною групою в Україні. Дослідники обстежили 20 іноземних компаній (з них 13 — міжнаціональні корпорації з світовими обсягами реалізації до 100 млрд. дол. США), що здійснили інвестиції в економіку України, на предмет визначення їх інвестиційних пріоритетів та переваг. Дослідження показало, що можливості збуту були превалюючими, в їх числі — забезпечення потенційних ринків збуту, вихід на нові ринки, збереження та розвиток існуючих. У цьому зв’язку важливо зауважити, що суб’єкти обстеження не включили до числа першочергових ті чинники, що визначаються національними урядами як вирішальні в плані залучення іноземних інвестицій, як-от податкові пільги, низька вартість робочої сили тощо. Це ще раз доводить тезу про чіткість та прозорість умов ведення бізнесу як основну умову активного внутрішнього та іноземного інвестування в економіку України у період розвитку соціально ефективної ринкової економіки.  

6 Переваги та загрози залучення іноземних інвестицій

90% прямих іноземних інвестицій в світовій економіці здійснюється через транснаціональні корпорації (ТНК). Сумарні зарубіжні інвестиції ТНК в наш час відіграють суттєвішу роль, ніж торгівля. Формами вивозу капіталу є прямі та портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш суттєвими є прямі інвестиції, що перевищили в середині 90-х років 3 трильйони доларів США. Причиною зарубіжного інвестування часто стає інтерес до природних ресурсів країн, що приймають капітал, з метою забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств сировиною. За рахунок зарубіжних інвестицій США, наприклад, отримують всі імпортовані фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої та залізної руди; Японія — 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної руди.

В українських регіонах значна увага в організації інвестиційного процесу приділяється залученню іноземних інвестицій. Серед численних факторів, що визначають закономірності іноземного інвестування — соціально-культурне середовище відповідної території, яке є вагомою передумовою міжнародних економічних зв’язків, у тому числі — реалізації інвестиційних проектів. Оскільки світогляд значної частини населення був сформований в період планової економічної системи та декларованої загальнонародної власності на засоби виробництва, сприйняття пересічним українцем представника великого бізнесу є неоднозначним. Більше того, досвід іноземного інвестування в новітній економічній історії України, на жаль, має багато негативних прикладів співпраці з іноземними інвесторами. Загрози, що у суспільній свідомості пов’язані із зростанням присутності іноземного бізнесу, в першу чергу транснаціонального капіталу, в Україні цілком логічні і мають місце в інших країнах світу. Так, в числі найбільших небезпек — загроза національному товаровиробникові. З