повертається у виробництво як капіталовкладення і зменшує вагу кінцевого споживання на внутрішньому ринку. Збільшення кінцевого споживання на величину валового нагромадження скорочує можливості для розширеного відтворення, чим знижує потенційні можливості його нарощування в наступні часові періоди.
Таблиця 3.
Структура витрат ВВП
Статті витрат | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003
Кінцеве споживання | 76,40 | 79,88 | 81,61 | 81,46 | 77,03 | 75,25 | 76,57 | 75,43 | 75,42
Валове нагромадження | 26,68 | 22,67 | 21,45 | 20,82 | 17,44 | 19,72 | 21,81 | 20,19 | 22,01
Експорт | 47,07 | 45,65 | 40,59 | 40,59 | 54,34 | 62,44 | 55,46 | 55,09 | 57,75
Імпорт | -50,16 | -48,20 | -43,65 | -44,16 | -48,81 | -57,41 | -50,71 | -50,71 | -55,18
ВВП | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100
За період 1995-2002рр. питома вага валового нагромадження у ВВП України складала 26,68% від найвищої величини у 1995р. до найнижчої – 17,44% у 1999р. у 2000-2002р. цей показник складав близько 20%. Такий розмір валового нагромадження можу розглядатися як досить високий у контексті співвідношення його гранично припустимої величини з темпами приросту ВВП і раніше накопиченим капіталом у вигляді основних фондів. Отже, це дозволяє стверджувати, що в Україні є резерви збільшення кінцевого споживання за рахунок зниження валового нагромадження до економічного виправданого рівня.
Висновок
Макроекономіка вивчає закономірності розвитку національного господарства як цілого; досліджує укрупнені, агрегатні показники національної економіки, відбиті у системі національних рахунків.
Основні макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний доход, національне багатство.
ВВП визначають і за доходами, і за витратами і через виробництво:
за доходами – заробітна плата, рента, відсоток і прибуток;
за витратами – витрати домашніх господарств, інвесторів, уряду, чистого експорту;
через виробництво – за внеском кожного виробника за допомогою доданої вартості.
Розрізняють номінальний ВВП – кінцева ринкова вартість матеріальних благ і послуг, обчислена в цінах поточного року. Реальний ВВП – кінцева ринкова вартість товарів і послуг, обчислена в цінах базового року.
Дефлятор ВВП визначається як відношення ринкового кошика ВВП у цінах поточного року до ринкового кошика у цінах базового року.
Отже, ВВП – це додана вартість, що генерується всіма факторами виробництва в межах певної країни незалежно від того, чи належать вони резидентам, чи іноземцям. Проте у ВВП не входить додана вартість або доход зароблений за кордоном і перевезений у країну її громадянами.
Дослідження динаміки валового внутрішнього продукту в Україні довело, що його структурні зміни демонструють відсутність єдності і пропорційності зростання дохідної і видаткової частини, яке сприяє нарощуванню переважно кількісних параметрів національної економіки на шкоду якісним. Економічне зростання, яке базується на випереджальному нарощуванні прибутків підприємств у структурі доходів ВВП, неминуче призводить до руйнування макроекономічних пропорцій і обертається катастрофічними наслідками для національної економіки. Для макроекономічних систем, що знаходяться в стадії трансформації і становлення ринкових механізмів, ця проблема є надзвичайно актуальною. Для її вирішення потрібна своєчасна адекватна оцінка вектора перетворень на основі якісного показника, більш чутливого, ніж ВВП. При розробці механізмів державного регулювання необхідно враховувати в однаковій мірі як ефективність суспільного виробництва, так і зростання добробуту населення.
Із цього випливає висновок: щоб збільшити доходи необхідно збільшити витрати, а щоб витрати зросли, потрібно одержати більше доходу. Це і є однією з головних проблем макроекономіки. Концепція господарського кругообороту розглядає, таким чином, виробництво, розподіл і перерозподіл продукту і доходу, формування національного багатства як різні, але взаємопов’язані аспекти процесу відтворення.
Список використаної літератури:
С.Панчишин «Макроекономіка», навчальний посібник, 2001р.
В.Базилевич, К.Базилевич, Л.Баластрик «Макроекономіка», 2005р.
Майкл Бурда «макроекономіка» , європейський контекст, 1998р.
Н.Грегорі Манків, «Макроекономіка», підручник для України, 2000р.
І.І.Вінченко, О.В.Гончаренко, Н.В.Дацій, С.О.Корецька, «Макроекономка2, 2006р.
Горобчук Т.Т. «Макроекономіка», ЦУЛ, 2002р.
В.Горобчук «Макроекономічні методи», Київ 1999р.
С.Панчишин, тести і задачі, Київ 2002р.
Костюк В.Н. «Макроекономіка», курс лекцій 1998р.
Агапова Т.А., Середина С.Ф. «Макроекономіка», 2001р.
Бункина М.К., Семенова В.А. «Макроекономіка»(основи економічної політики).
Економічна теорія: підручник за редакцією В.М.Тарасевича, 2005р.
Івашковський «Макроекономіка», 2-е видання, 2002р.
Артемова Л., Назарова А. «Анализ учета капитала в системе національних счетов».
Головко В.А., система національних рахунків україни: сучасний стан та напрямки удосконалення, щорічний науково-інформаційний журнал, 2001р.
Перехідна економіка:Підручник, В.М.Геєць, Є.Г.Панченко, 2003р.
Рудігер Дорнбуш, Стенлі Фішер, 2001р.
Л.В.Білецька, О.В.Білецький, В.І.Савич «Економічна теорія», 2005р.
А.Г.Савченко, Г.О Пухтаєвич, О.М.Тітьонко, 1999р.
Статистичний щорічник України за 2004р. Київ 2005р.
Статистика України», науково-інформаційний журнал №1(32), 2006р.