Таким чином, внутрішні й зовнішні позики не можна роз-глядати як панацею у бюджетній та антиінфляційній політиці дер-жави. Внутрішній і зовнішній борг України швидко зростає, його обслуговування стає окремою вагомою статтею бюджетних ви-трат. Закон «Про державний бюджет України на 1998 рік» ви-значає:—

доходи — 21,101 млрд. грн.;—

витрати — 24,482 млрд. грн., в тому числі обслуговуван-ня державного боргу — 2,885 млрд. грн.

Для порівняння: бюджет 1998 р. передбачає витрати на:—

соціальний захист — 1,985 млрд. грн.;—

національну оборону — 1,678 млрд. грн.;—

правоохоронну діяль-ність— 1,652 млрд. грн.;—

освіту— 1,566 млрд. грн.;—

охорону здоров'я — 0,704 млрд. грн.;—

фундаментальні дослідження — 0,541 млрд. грн.;—

культуру й мистецтво — 0,159 млрд. грн.;—

фізкультуру й спорт — 0,067 млрд. грн.

Іншими словами, обслуговування зовнішнього і внутрішнього дер-жавного боргу в 1998 р. згідно з оптимістичними прогнозами (тобто в разі виконання бюджету) становитиме 11,8 % всіх витрат. Це більше, ніж витрати на освіту, охорону здоров'я, науку й спорт разом узяті.

Цей же закон передбачає до кінця року такі параметри державного боргу: зовнішній —5,85 млрд. грн., внутрішній — 16,96 млрд. грн. Це — 22,81 млрд. грн., що більше, ніж державні доходи бюджету 1998 р.

Таким чином, до кінця поточного року Україна матиме борг, оформ-лений у вигляді позик (без урахування поточної заборгованості по зар-платах, пенсіях тощо), який перевищує річні доходи бюджету. Обслуговування й сплата цього боргу в найближчі роки буде найвагомішою статтею витрат державного бюджету і визначальним фактором інфляції.

Деформації на бюджетному рівні зумовили збереження на початку 1998 р. значного рівня заборгованості щодо заробітної плати та інших соціальних виплат (див. табл., 3). З одного боку, несвоєчасні виплати заробітної плати, штучно обме-жуючи сукупний попит в економіці, в короткостроковому періоді пози-тивно впливають на загальний рі-вень цін, стримуючи інфляцію «попиту», проте з другого боку, в довгостроковому періоді, стри-муючи збут товарів, вони вкрай негативно впливають на вироб-ництво, знижують ВВП та зумов-люють інфляцію «витрат» за ра-хунок подорожчання одиниці про-дукції, що її виробляють в умо-вах зниження обсягу виробництва (ефект масштабу виробництва).

Таблиця 3

Заборгованість по зарплаті та інших соціальних виплатах

(млн. грн.)

Показники | На 1 січня 1998 р. | На 1 лютого 1998 р.

Всього по Україні

в тому числі: | 4907,8 | 5156,3

по бюджетних організаціях | 716,8 | 783,4

по не бюджетних організаціях | 4191,0 | 4372,9

По всіх підприємствах строком:

до 1місяця | 416,1 | 475,0

1-2 місяці | 429,7 | 472,1

2-3 місяці | 507,4 | 538,3

більше 3 місяців | 3554,6 | 3670,9

Незважаючи на збереження значних обсягів заборгованості щодо заробітної плати, її серед-ній рівень по країні протягом 1997 р. і в І кварталі 1998 р. по-вільно зростав, а сукупні доходи населення пере-вищували витрати.

При цьому додатне сальдо між доходами і витратами насе-лення за другу половину 1997 р. (близько 1 млрд. грн.) направ-лялося переважно на купівлю іноземної валюти (різниця між проданою й купленою валютою теж дорівнює приблизно 1 млрд. грн.). Що ж до заощаджень та інвестицій у національну еконо-міку (купівля цінних паперів), то їх сума порівняно з вкладеннями в іноземну валюту становить лише 12% (563 та 4690млн. грн., відповідно).

Традиційно високий попит на іноземну валюту як основний засіб заощадження разом з іншими негативними факторами (напружений графік зовнішніх платежів по державних позиках, відплив нерезидентів з ринку ОВДП) зумовив зниження курсу гривні по відношенню до іно-земних валют у І півріччі 1998 р. з 1,8990 гри. за долар США на 1 січня 1998 р. до 2,0662 гри. на 1 липня 1998 р., що становить 9 %.

Зниження валютного курсу гривні призводить до багатьох негатив-них наслідків, головними серед яких, на мій погляд, є:—

зростання оптових і роздрібних цін товарів, що імпортуються;—

підвищення цін на послуги, що зафіксовані у так званих «умов-них одиницях» — квитки на міжнародні пасажирські рейси й тарифи на вантажні перевезення, послуги зв'язку тощо;—

тенденція відпливу іноземних інвесторів з ринку цінних паперів держави та юридичних осіб (ця тенденція є як наслідком, так і однією з причин зниження валютного курсу гривні).

Наступним інфляційним фактором (фактором подвійної дії, що впливає на інфляцію, як провокуючи, так і стримуючи) є регулювання дисконтної ставки НБУ. Протягом перших семи місяців 1998 р. дисконт-на ставка змінювалася п'ять разів: 6 лютого — з 35 до 44 %; 18 берез-ня — до 41 %; 21 травня — до 45 %; 29 травня — до 51%; 7 липня— до 82 %.

З одного боку, підвищення дисконтної ставки в короткостроковому інтервалі дало змогу дещо стримати відплив спекулятивного іноземного капіталу з ринку ОВДП, що спостерігалося наприкінці 1997 р. Це пози-тивно (знову ж — в короткостроковому інтервалі) вплинуло на стан виконання державного бюджету.

З іншого боку, таке підвищення зумовило зростання ставок по кре-дитах юридичних осіб, що відшкодовуються підприємствами або через підвищення цін, або затримками заробітної плати персоналу, або будь-яким іншим шляхом, але завжди за рахунок суспільства.

Таким чином, тільки планування й виконання державного бюджету на