із забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси. За рахунок масштабів діяльності й портфельного управління активами посередники гармонізують відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквідують дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечуючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на первинному і вторинному ринках. Професійна організація андеррайтингу як задоволення потреб клієнтів щодо гарантованого розміщення їхніх активів є винятковою прерогативою інституційної форми посередництва;

з перерозподілу і зниження фінансових ризиків. Професійні посередники при купівлі чи продажу фінансових активів саме торгують ризиками, перерозподіляючи їх між консервативними й агресивними учасниками ринку - між більш несхильними і менш несхильними до ризику економічними суб'єктами ;

із забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.

Не потребує доказів, що можливості індивідуального інвестування вужчі, ніж колективного інституційного, при цьому ліквідність і ризики вкладень також різняться.

У довгостроковому плані посередники універсально забезпечують накопичення капіталів і їх перерасподіл на ринку капіталів.

Ринок капіталів — частка ринку позичкових капіталів, де формується попит і пропозиція на середньостроковий і довгостроковий позичковий капітал. Елементами ринку капіталу є: фондова біржа, страхові компанії, аудиторські організації, брокерські контори (компанії), комерційні банки, державний страховий нагляд, де-ржавна інспекція по контролю за цінними паперами, фонд державного майна, інвестиційні фонди, фонд загальнодер-жавних науково-технічних програм, стабілізаційні фонди, іноваційні фонди.

Ринок позичкових капіталів – з загаль-ної точки зору – це специфічна сфера товарних відносин, де об'єктом операції є наданий в позичку грошовий капітал і формується попит і пропозиція на нього; з функціональної – система ринкових відносин, яка забезпечує акумулювання і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення кредитом суспільного відтворення; з організаційної — сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, че-рез які здійснюється рух позичкового капіталу. Основою розвитку ринку позичкових капіталів є закономірності кругообігу капіталу в про-цесі відтворення, які призводять до того, що на одних ділянках утворюються тимчасово вільні капітали, на інших виникає потреба в позичкових коштах. За допомогою ринку позичкових капіталів тимчасово вільні грошові капітали (а також заощадження членів суспільства перетворюються) в позичковий капітал, котрий втягується в новий кругообіг, забезпечує процес відтворення і прибуток його власникам. На ринку позичкових капіталів здійснюються короткострокові операції, які обслуговують, головним чином, рух обігового капіталу, та середньо і до-вгострокові кредитні операції, що обслуговують рух основно-го капіталу.

Ризиковий (венчурний) капітал — капітал, що вкладається у ризикові капіталовкладення, перш за все зв'язані з інноваційною діяльністю. Особливо важливого значення ризиковий капітал набув у 70-80 рр. у зв'язку із структурною пе-ребудовою економіки, викликаною необхідністю пристосу-вання до швидкоплинних умов науково-технічної революції.

Кошти для ризикового (венчурного) фінансування акумулюються спеціальними фінансовими та банківськими інститутами. В Україні є кілька інноваційних банків, котрі ще мають сформувати за рахунок державних та власних коштів спеціальні інноваційні фонди. Кошти із цих фондів на конкурсній основі на засадах повернення видаються, перш за все, невеликим, тільки що заснованим фірмам для реалізації проектів, що грунтуються на використанні наукових відкриттів та винаходів і обіцяють досить швидко отримати прибуток, норма котрого значно перевищує середню. Але в дійсності часто-густо ці надії не справджуються і замість прибутку можуть бути одержані збитки. Проте в цілому вкладення капіталу в ризикові об'єкти приносить прибуток і сприяє прискоренню науково-технічного прогресу, тому воно підтримується державою, виробничими фірмами, різними благодійними фондами, але найчастіше банками.

Ризикове фінансування може проводитись кількома способами. Найбільш поширеними є: придбання акцій фірми, що здійснює інвестиції з підвищеним ризиком; організація спільного виробництва (участь в заснуванні фірми); надання кредиту.

Фінансові посередники, які здійснюють виключно брокерську діяльність, є професійними участниками фінансового ринку, діяльність котрих має бути обов’язково лицензованою. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям так і покупцям фінан-сових інструментів (фінансових послуг) у здісненні угод на фінансовому ринку. Фінансовий посередник, здійснюючий брокерську діяльність, бере участь в здійсненні угод в якості повіреного (на основі договора-доручення від клієнта) або в якості ко-місионера (на основі договора комісії). [ 5, с 28 ]

При здісненні угод по договору-дорученню фінансовий посередник (брокер) виступає виключно від імені клієнта та за його счет (стороною угоди є сам клієнт, котрий несе повну фінансову відповідальність за її здійснення).

При здійсненні угод по договору комісії фінансовий посередник (брокер) виступає від свого імені, але за рахунок клієнта (т.е. стороною в угоді виступає в даному випадку брокер, котрий несе відповідальність за її здійснення, покриваючи усі фінансові витрати за рахунок клієнта).

Цю групу фінансових посередників являє багаточисельний інститут фінансових брокерів, здійснюючих свою діяльність як на організованому, так і на неорганізованому фінансовому ринку. В якості фінансових брокерів в згоді з законодавством мають змогу виступати як юридичні особи(брокерські контори та фірми), так і фізичні особи. В складі загального інституту фінансових брокерів визначають:

інвестиційних брокерів;

валютних брокерів;

страхових брокерів (агентів).

Кожна з цих груп фінансових брокерів здійснює свою діяльність виключно на співвідносному виді фінансових ринків.

Основу доходів фінансових брокерів встановлює комісійні виплати від суми здійсненних ними угод.

Фінансові посередники, які здійснюють дилерську діяльність, також є професійними представниками фінансового ринку. Головною функцією таких посередників є купівля - продаж фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою отримання прибилі від різниці у цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій забезпечується страхування цінового ризику на фінансовому ринку.

В співвідношені з