Купівля валюти на умовах «форвард» | 0 | 0.00 | 0 | 0.00 | 120 00 | 17.3 | 120 | 0.00

Прода валюти на умовах «спот» | 150 00 | 31.58 | 170 00 | 31.12 | 210 00 | 30.4 | 60 | 40.00

Прода валюти на умовах «форвард» | 0 | 0.00 | 0 | 0.00 | 65 000 | 9.42 | 65 | 0.00

Інші позабала-нсові Істру-менти | 75 000 | 15.79 | 50 000 | 10.85 | 25 000 | 3.62 | -50 | -66.67

Усього | 475 00 | 480 00 | 690 00 | 215 0 | 45.26

Обсяг таких угод із купівлі досяг 120 000 тис. грн (17,39 %) та угод на продаж - 65 000 тис. грн (9,42 %). Крім цього, відбулося збільшення угод на умовах "спот" (8 та 40 %) та одночасно зменшилася вартість інших позабалансових інструментів. Позабалансові операції купівлі-продажу іноземної валюти впливають на стан валютної позиції. У нашому випадку обсяги операцій з купівлі валюти переважають над обсягом їх продажу, що свідчить про відкриту валютну позицію. За стабільної ситуації з курсами, за якими укладено угоди або у разі їх підвищення банк отримає прибуток за рахунок нереалізованого фінансового результату.

Одночасно у своїй діяльності банк може використовувати валютні цінності як заставу, надавати гарантії та поруки в іноземній валюті. Деякі з таких операцій (наприклад, застава готівкових валютних коштів) повинні мати індивідуальну ліцензію Національного банку. Отже, порушення чинного законодавства під час їх проведення може спричинити штрафні санкції та відповідно І вплинути на прибуток банку. Завершуючи структурний аналіз банку у нашому прикладі, можна зробити такі наступні висновки:

По-перше банк проводить значні обсяги операцій з валютними цінностями в основному з резидентами. У розрізі валют найбільшу частку становлять валюти вільно конвертовані, ресурсна база банку в основному складається із залучених коштів юридичних та фізичних осіб на внутрішньому валютному ринку. Динаміка показників структури активів та пасивів банку позитивна та стабільна, а різновидність операцій з валютними цінностями забезпечує сучасні потреби клієнтів банку та є додатковим джерелом прибутку.

2.3. Валютний контроль і стабілізація валютного ринку України

Незважаючи на комплекс заходів валютного контролю, відплив короткострокового капіталу, спровокований нестабільністю економічної ситуації в Україні, триває.

Мета стабілізації ринку капіталу — встановлення певних пропорцій та співвідношень, за допомогою яких досягається ринкова рівновага, а також визначаються засоби та інструменти впливу на ринок капіталів. Прийнято розрізняти три форми впливу держави на еконо-мічні процеси: правову, економічну та адміністративну. Коротко характеризуючи кожну з них, слід зазначити, що правова (законодавча) форма відіграє основоположну роль. У сучасному економічному просторі всі регулюючі дії уряду в рамках і адміністративної, і економічної форм повинні здійснюватися на правовій основі, тобто бути встановленими законодавчо. Економічна форма державного регулювання включає два взаємопов'язані види регулюючої діяльності: монетарну (грошово-кредитну) і фіскальну (податково-бюджетну) політику. Обидві впливають на діло-ву активність та динаміку ринку капіталу. Не менший вплив на стан ринку капіталу справляє його адміністративне регулювання. Одним із головних інструментів впливу держави залишається специфічний механізм, спрямований на зміцнення валютного курсу, вирівнювання платіжного балансу країни, зміцнен-ня національної грошової одиниці тощо. Цей механізм отримав у економічній літературі назву «валютний контроль» [5, с 31].

Іншими словами, валютний контроль — це один із заходів, спрямованих на створення нормального ринкового клімату в економіці держави, на-самперед на ринку капіталу, за допомогою комплексу правових, адміністративних та економічних засобів.

Одним із головних завдань стабілізації ринку капіталу в Україні залишається налагодження ефективної системи регулювання руху капіталу. Особливої актуальності набуває проблема відпливу (втечі) капіталу з країни.

Втечу капіталу слід відрізняти від його вивезення — поширеної форми міжнародних економічних відносин. Капітал вивозять під впливом ринкових чинників, скажімо, динаміки процентних ставок у різних країнах. Втеча ж капіталу провокується в основному неринковими чинниками. До них насамперед належать:

недосконалість законодавчої бази, особливо у сфері оподаткування;

відсутність об'єктів для вкладення грошових коштів, що відповідали б інтересам інвесторів;

нестабільність та непередбачуваність політичної ситуації;

криміналізація економіки та корумпованість влади;

неврегульованість відносин власності.

Здебільшого відплив капіталу, як і будь-який інший його рух за кордон, здійснюється за механізмами валютного ринку. Відтак побудова ефективної системи валютного регулювання і валютного контролю є вузловим елементом

діяльності держави, спрямованої на запобігання втечі капіталу з країни.

Отже, втеча капіталу є відпливом, переміщенням капіталів різного походження (як легального, так і нелегального) з території України на територію будь-якої іншої держави, розміщення його на цій території і використання тим чи іншим способом.

Втеча капіталів за кордон означає насамперед їх фактичне вивезення за межі України (або повернення назад у вигляді іноземних інвестицій). На мою думку, не можна пов'язувати із втечею капіталу зміну українського власника на іноземного (скажімо, продаж частки у власності чи продаж усього підприємства українським господарем зарубіжному партнеру) в тому разі, коли капітали залишаються на території України, але фактично переходять у власність резидента іноземної держави. Подібна ситуація може розцінюватися по-різному: як цілком законна, легальна або незаконна, навіть злочинна, проте до втечі капіталу за кордон вона стосунку не має. Якщо капітал залишається на території України, держава одержує від цього еко-номічну вигоду у вигляді податків, інвестування капіталів в українську економіку, що сприяє її розвитку та зміцненню. Не можна вважати втечею