У тому числі:

Інші ділові послуги | 106.2 | 100.2 | 100.2 | 193.6 | 216.9 | 302.9

Комп’ютерні та інформаційні | 5.3 | 7.5 | 7.3 | 32.0 | 11.4 | 12.7

будівельні | 25.2 | 32.5 | 48.2 | 61.7 | 161.4 | 164.4

Роялті та ліцензійні | 46.2 | 154.4 | 234.2 | 230.2 | 62.0 | 34.1

Привертає увагу той факт, що із запровадженням контролю за платежами в національній валюті розрахунки за імпорт вказаних видів послуг у гривнях фактично припинилися і становлять (у перерахунку) лише 1 млн. доларів.

2. Купівля-продаж корпоративних цінних паперів

Слабкий розвиток фондового ринку, невизначеність системи контролю за фінансовими операціями на цьому ринку також створюють сприятливі умови для втечі капіталу з країни.

Так, із квітня 2001 року значно зросли обсяги операцій, пов'язаних зі зворотним викупом у нерезидентів акцій українських підприємств. Сальдо надходжень і платежів за операціями купівлі-продажу акцій резидентів, здійснюваних між резидентами та нерезидентами, було у 2001 році від'ємним і становило (у перерахунку) близько 200 млн. доларів.

Упродовж першої половини 2002 року ця тенденція збереглася і навіть значно посилилася — від'ємне сальдо за зазначеними операціями становить уже 300 млн. доларів. Усього ж за останні півтора року за межі України в оплату корпоративних цінних паперів резидентів (зворотний викуп) перераховано 800 млн. доларів.

3. Накопичення готівкової валюти поза банківською системою

Ф

актором ризику для української економіки є тенденція поступового накопичення зовнішніх активів у вигляді готівкової валюти поза банками, яке відображається у фінансовому рахунку платіжного балансу в статті "інший короткостроковий капітал" — активи. Річ у тім, що ця готівка обслуговує переважно тіньовий сектор економіки і лише частково враховується при визначенні монетарних показників.

За розрахунками, у 2001 р. приріст готівки в іноземній валюті у небанківському секторі становив 1.4 млрд. доларів, що дорівнює приблизно чверті обсягу грошової маси, яка перебувала в обігу на кінець року. За скромними експертними оцінками, тільки за останні три роки приріст готівкової іноземної валюти, що циркулює поза банківською системою, сягнув майже 4 млрд. доларів. Це свідчить про досить інтенсивний процес неврахованого накопичення грошової маси в обігу. Природно, настільки значна маса готівкової валюти не може не впливати на динаміку таких макроекономічних показників, як валютний курс та інфляція.

Отже можна зробити такий висновок, що проблема відпливу капіталу охоплює широку сферу питань. При застосуванні тих чи інших важелів державного регулювання важливо розрізняти поняття втечі та ви-везення капіталу. Проведений аналіз руху капіталу свідчить, що значний його відплив із банківської системи України потребує посилення контролю за цим явищем та використання сучасніших методів і механізмів виявлення зазначених процесів.

Головним інструментом при здійсненні регулятивних дій, на нашу думку, є валютний контроль, спроможний за допомогою наявно-го комплексу заходів вирішувати завдання, що стоять нині перед економікою України. Питання стосовно ефективності цих заходів у вирішенні проблеми вивезення капіталу залишається відкритим. Парадокс у тому, що варто лише запустити той чи інший регулюючий механізм запобігання порушенням, як з'являються інші лазівки. Так, скорочення обсягів неповернення валютної виручки спровокувало відплив капіталу іншими каналами. Практика свідчить, що застосування лиш окремих механізмів контролю і є неефективним — потрібно вживати комплексних заходів.

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

3.1. Загальні тенденції розвитку валютного ринку України

Оглядаючись на коротке, але бурхливе минуле українського валютного ринку, переконуємося, що найкращими для нього були 1996 і 1997роки. В цей період він функціонував без потрясінь, в умовах відносної стабільності національної валюти. Протягом 1996року вона знецінилася лише на 5-5%, що дало змогу успішно провести грошову реформу; 1997 року гривня втра-тила якихось 0.3% своєї вартості.

Наступний період позначений девальвацією курсу вітчизняної грошової одиниці — не такою стрімкою, як у 1994 (240%) або 1995 (72.5%)роках, та все ж досить відчутною: впродовж: 1998року гривня знецінилася на 80%, 1999го-на52% [12, с 33].

Безперечно, падіння курсу національної валюти значною мірою зумовле-не російською фінансовою кризою у серпні 1998 року та її наслідками для України. Проте, на думку автора статті, це неєдиний чинник негативного впливу на курс гривні.

На сьогоднішній день курсова політика являється одна з головних причин падіння курсу гривні у 1999 році, на нашу думку, полягає в тому, що Національний банк України не міг ефективно використати весь інструментарій грошово-кредитної політики. Центральні банки мають у своєму арсеналі такі основні класичні інструменти монетарної політики:

встановлення облікової ставки як базової ціни національних грошей;

обов'язкове резервування залучених коштів комерційних банків;

підтримка ліквідності комерційних банків за допомогою кредитних аукціонів, ломбардного кредитування та операцій РЕПО;

операції з державними цінними паперами на відкритому ринку;

проведення інтервенцій для підтримання курсу національної валюти.

Минулого року НБУ зосередився на одному з них — регулюванні грошової маси на ринку шляхом використання нормативу обов'язкових резервів залучених коштів комерційних банків. Із лютого 1999 року цей норматив підвищено до 17%

і контроль за його дотриманням упродовж року здійснювався подекадно.

Проте навряд чи можна сказати, що такий підхід був ефективним. Кожне падіння курсу гривні та пожвавлення спекулятивних інтересів підштовхувало комерційні банки до порушення встановлених норм. Навіть поява Положення "Про нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою України" та санкції, передбачені ним, суттєво не вплинули на поведінку банків і їхніх клієнтів. Тому впродовж 1999 року НБУ використовував також заходи щодо посилення нагляду за діяльністю комерційних банків. Зокрема, постійні перевірки регіональними управліннями НБУ дотримання банка-ми правил здійснення операцій на міжбанківському