Порядок формування валютних фондів передбачав, що суб'єкти підприємницької діяльності, розташовані в Україні, незалежно від місця реєстрації та форм власності, сплачують податок на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) за всіма видами іноземної валюти.

Введення податку на валютну виручку супроводжувалося певними додатковими умовами.

1.1) До суми виручки, що підлягала оподаткуванню, не зараховувалися транспортні, страхові та накладні витрати в іноземній валюті.

1.2) Від податку на валютну виручку звільнялися:

- підприємства з участю іноземного капіталу, частка якого у статутному фонді становила не менше 30%;

- кошти на благодійні цілі за умови використання їх на зазначені цілі в повному обсязі;

- частина валютної виручки, яка спрямовувалася на погашення заборгованості за іноземними кредитами;

- кошти від продажу сільськогосподарської продукції (зерна, зернобобових).

1.3) Ставка податку у межах держзамовлення зменшувалася на 5% за умови виконання державного замовлення на експорт у повному обсязі

1.4) З метою запобігання подвійному оподаткуванню було встановлено, що

доход підприємств зменшувався на суму валютних надходжень, з яких сплачено податок на валютну виручку.

1.5) Валютна виручка від експорту продукції, робіт, послуг піддягала обов'язковому зарахуванню на їхні рахунки в уповноважених банках. Таким чином, було заборонено переведення та переуступка боргових зобов'язань між резидентами та нерезидентами.

Зазначений порядок тривав до прийняття національного законодавства з питань валютного регулювання.

Головною ознакою розвину валютного ринку в України у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з використанням «тимчасової» валюти — карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення: по-перше, у введенні режиму так званих «спецекспортерів»; по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше — 12610 крб. за 1 дол. США); по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності; по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет» Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту [19, с 20].

Розуміння безперспективності політики адміністративного регулювання

зовнішньоекономічних та валютних відносин знайшло відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. «Про вдосконалення валютного регулювання», який передбачав ряд заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення передумов для проведення грошової реформи.

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:

попередній — з прийняття Декларації про Державний Суверенітет України до виходу України з «рублевої зони»;

період упровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;

період спроби відновлення державної валютної монополії;

період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти — гривні [27, с 30].

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 — серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;

змінилося співвідношення між попитом та пропозицією інозем-них валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;

НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування, створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

- було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів.

Структуру валютного ринку можна поділити за:

За суб’єктами:

- міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок,

оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу);

клієнтський; 

біржовий;

торгівля через валютну біржу.

За терміном операцій:

СПОТ ринок (поточний);

форвардний ринок (терміновий);

СВОП ринок.

За функціями: 

обслуговування міжнародної торгівлі; 

чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції).

За валютними обмеженнями:

вільні; 

обмежені.

За застосуванням валютних курсів:

з одним режимом;

з кількома режимами.

За об’ємом і характером валютних операцій:

глобальні (світові);

регіональні (міжнародні);

внутрішні (національні).

За територіальною ознакою:

європейський ринок - Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.

американський ринок - Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.

азіатський - Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні зазнав великих економічних змін, які в свою чергу створити значні валютні резерви в іноземній валюті розробили систему заходів, котрі вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів.

1.2 Види валютних операцій, що виконуються на валютних ринках України.

Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та інших документів, які визначають, що учасниками валютного ринку