- кошти від продажу сільськогосподарської продукції (зерна, зернобобових).

1.3) Ставка податку у межах держзамовлення зменшувалася на 5% за умови виконання державного замовлення на експорт у повному обсязі

1.4) З метою запобігання подвійному оподаткуванню було встанов-лено, що доход підприємств зменшувався на суму валютних надход-жень, з яких сплачено податок на валютну виручку.

1.5) Валютна виручка від експорту продукції, робіт, послуг піддя-гала обов'язковому зарахуванню на їхні рахунки в уповноважених банках. Таким чином, було заборонено переведення та переуступка боргових зобов'язань між резидентами та нерезидентами.

Зазначений порядок тривав до прийняття національного законо-давства з питань валютного регулювання.

Головною ознакою розвину валютного ринку в України у 1993 р. ста-ло запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низ-ки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні бу-ла створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внут-рішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з викорис-танням «тимчасової» валюти — карбованця, призвели до різкого па-діння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по сер-пень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньотор-говельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення: по-перше, у введенні режиму так званих «спецекспортерів»; по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше — 12610 крб. за 1 дол. США); по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній бір-жі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності; по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іно-земних валют через «тендерний комітет».

Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмував-ся експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, при-звело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

Розуміння безперспективності політики адміністративного регулю-вання зовнішньоекономічних та валютних відносин знайшло відобра-ження в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р.

«Про вдосконалення валютного регулювання», який пе-редбачав ряд заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, на-самперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбо-ванця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спря-мовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбо-ванця, створення передумов для проведення грошової реформи.

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів: [ 27, 28-30 ]

попередній — з прийняття Декларації про Державний Сувере-нітет України до виходу України з «рублевої зони»;

період упровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;

період спроби відновлення державної валютної монополії;

період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням на-ціональної валюти — гривні.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 — серпень 1996 р.) сприя-ли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних опе-рацій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;

змінилося співвідношення між попитом та пропозицією інозем-них валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;

НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв на-дати МВФ як кредит розширеного фінансування, створити значні валютні резерви

в іноземній валюті;

- було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведен-ня коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цін-них паперів.

Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи в Україні, яка і була здійснена у вересні 1996 р.

Структуру валютного ринку можна поділити за:

За суб’єктами: 

міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу);

клієнтський; 

біржовий;

торгівля через валютну біржу.

За терміном операцій:

СПОТ ринок (поточний);

форвардний ринок (терміновий);

СВОП ринок.

За функціями: 

обслуговування міжнародної торгівлі; 

чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції).

За валютними обмеженнями:

вільні; 

обмежені.

За застосуванням валютних курсів:

з одним режимом;

з кількома режимами.

За об’ємом і характером валютних операцій:

глобальні (світові);

регіональні (міжнародні);

внутрішні (національні).

За територіальною ознакою:

європейський ринок - Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.

американський ринок - Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.

азіатський - Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

1.2 Види валютних операцій, що виконуються на валютних ринках України

Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та інших документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є: [ 28, 68-73 ]

Національний банк України;

уповноважені комерційні банки;

кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на пра-во проведення валютних операцій;

юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;

кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індиві-дуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

Банківські операції з іноземною валютою в країні здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іно-земною валютою;

До валютних операцій взагалі належать операції, пов'язані:

з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобів платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'я-зань, предметом яких є валютні цінності;

з увезенням, переказом і пересиланням на територію