Слід також підвищити ефективність існуючого механізму повернення коштів із-за кордону за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торговельно-промисловій палаті України.

Головною причиною неповернення коштів за рішеннями МКАС є незацікавленість у їх поверненні резидентів України, оскільки відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185/94-ВР пеня за порушення термінів розрахунків у цьому випадку не сплачується. Тобто рішення МКАС фактично звільняє від нарахування пені, але не гарантує повернення коштів на рахунки резидентів.

Щоб вирішити цю проблему, необхідно внести зміни до статті 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині зупинення сплати пені. Тобто в разі позитивного рішення МКАС призупиняти сплату пені на деякий час (наприклад, на 90 днів), аби резидент мав час ужити заходів для примусового стягнення коштів із боржника. Якщо в цей період кошти не будуть повернуті або резидент не надасть документи, що свідчать про неспроможність нерезидента повернути кошти, сплата пені має поновлюватися.

Про системи інформаційного обміну можна сказати, що для підвищення ефективності валютного контролю необхідно поліпшити обмін даними між органами валютного контролю. Із цією метою Національний банк спільно з Державною митною службою України створює систему інформаційного обміну.

Мета запровадження системи:

1. Створення постійно діючої бази для обміну інформацією для вдосконалення запровадженої чинним законодавством

України системи валютного контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Національний банк надаватиме митній службі в електронному вигляді перелік ліцензій на право здійснення банківських операцій із зазначенням пунктів діючих ліцензій та отримуватиме від ДМСУ реєстри вантажно-митних декларацій.

Система дасть змогу ефективно протидіяти відпливу валютних цінностей за межі України та підвищити контроль за перерахуванням валютних коштів за кордон. Перший крок у цьому напрямі вже було зроблено: 5 квітня 2000 року Державна митна служба та Національний банк підписали базову Угоду про інформаційне співробітництво.

Безумовно, запропонований механізм контролю слід випробувати на практиці та доопрацювати з урахуванням технічних можливостей задіяних у його роботі органів і відомств. Його схема містить елементи та засоби контролю, які кореспондуються між собою і створюють цілісну систему із притаманними їй технологією та документообігом. Відсутність технологічних розривів у ме-ханізмі контролю дасть змогу аналітично-контролюючим органам у робочому порядку аналізувати отримані комплексні дані, виявляти правопорушників та ставити питання про застосування до них передбачених законом санкцій.

Поряд із запропонованими організаційними та фіскальними методами бо-ротьби із приховуванням валютної виручки за кордоном необхідно детально розробити комплекс макроекономічних заходів щодо стимулювання повернення валютної виручки з-за кордону та її інвестування в економіку України.

3.3. Інвестиційна діяльність на валютний ринок України

Значний вплив на рівень інвестиційної активності має грошово-кредитна політика держави, яка проводиться Національним банком України і в рамках якої можуть застосовуватись інструменти прямого державного регулювання. У цьому разі об'єктом регулювання виступає грошова маса, яка у відповідних співвідношеннях з основними макроекономічними показниками позитивно або негативно впливає на економічне зростання в країні та на рівень інвестиційної активності. [ 13, 36 ]

Суб'єктом грошово-кредитної політики є НБУ, який здійснює грошову емісію за допомогою арсеналу засобів, а саме ставки рефінансування, норми обов'язкових резервів, операцій на відкритому ринку та валютних інтервенцій і впливає на рішення суб'єктів господарювання про доцільність інвестування. Грошово-кредитна політика - це політика держави, спрямована на: оздоровлення всієї фінансової та грошової системи; зменшення темпів інфляції та стабілізацію споживчих цін; стабілізацію обсягів виробництва; підвищення реальних доходів населення; скорочення дефіциту державного бюджету; упорядкування торгово-платіжного балансу; зменшення дотацій населенню та підприємствам; створення спеціального стабілізаційного фонду для підтримки дієспроможності гривні. В перші роки після здобуття незалежності держава за рахунок бюджетних коштів підтримувала збиткові підприємства замість проведення політики структурних перетворень та грошової приватизації. Такі заходи підтримки вітчизняного товаровиробника здійснювалися на фоні розвитку інфляційних процесів. Результатом стало виникнення значних обсягів дефіциту державного бюджету, який перекривався за рахунок емісії НБУ, що прискорило інфляцію і призвело до деформації у пропорціях грошової маси. Протягом 1992-2000 рр. відбувалося збільшення грошової маси, і насамперед — за рахунок готівки в обігу, наслідком чого стала гіперінфляція у 1993 р. З плином часу структура грошової маси зазнала значних змін, які вплинули на інвестиційні процеси. Для характеристики грошової маси, як правило, використовуються агрегати М1, грошова база МЬ (гроші поза банками плюс резерви банків), які визначають інфляційні процеси та інфляційні очікування. До грошового агрегату М2 належать строкові вклади в національній валюті та кошти в іноземній валюті. Грошовий агрегат М3 містить ще й кошти за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків. Два останні агрегати відповідають функції грошей як засобу нагромадження і регулюють обсяги інвестиційної діяльності. У 1992-2000 рр. в Україні більше як утричі збільшилася частка готівки в агрегаті М2 за рахунок скорочення частки грошей на поточних та строкових депозитах. Ці процеси призвели до зменшення потенційних джерел інвестиційних ресурсів. Порівняно з обсягами ВВП останні постійно і відчутно зменшувались. Це призвело до відставання темпів зростання кредитної активності. Безпосередній вплив на рівень інвестиційної активності справляє ступінь розвитку банківської